Предорожча, найдорожча
Объяснение:
У кожній квартирі є дзеркало, капелюх і якщо не мітла, то віник, або швабра. З деякого часу ці речі мають для мене деякий сенс, сповнений таємниць і загадок. Це відбулося після того, як я прочитала про пригоди відомого Гаррі Поттера. Саме чарівний капелюх, який опустився на голову хлопця і дав змогу визначити здібності Гаррі. Він досяг значних успіхів у галузі чародійства. Цей капелюх дав зрозуміти одноліткам хлопця, що в нього неабиякі здібності. ВІн може досягти ще більшого. Ви запитаєте: до чого тут капелюх Гаррі і моя звичайна міська квартира? Охоче поясню. Я знайшла капелюх мого батька. Він про нього забув. Це капелюх з темно-коричневого фетру, має поля. Такий собі жалю- гідний капелюшок. Але мені здалося, що коли я його одягну, як і Гаррі Поттер: почую чарівний голос, і він промовить приємні для мене слова. Пам’ятаєте, що вимовив шпилястий капелюх Гаррі? Він сказав, що Гаррі може стати великим, що в нього є задатки, щоб здійснити свої добрі наміри.
Так, капелюх у мене був швабра – теж. Я поставила її біля дверей, надягла капелюха – він майже закриїв мені очі – і пішла до дзеркала подивитися, як я виглядаю. Але тут я через щось; перечепилася, полетіла на підлогу і щось боляче вдарило мене по голові. Я знепритомніла. Раптом я почула тихий голос:
- Речі стають чарівними тільки тоді, коли їх зробиш своїми руками… У школу чарівників приймають дівчаток, які добре поводяться зі своїми подругами, не розпускають плітки, допомагають слабким, люблять домашніх тварин, вміють готувати…
А потім наді мною зависла жовта куля. Від неї йшло тепло, спокій. Я подумала, що це вона мені розповіла про умови вступу до школи чарівників. І я відповіла:
- Я відповідаю усім вимогам, тільки ще не вмію готувати.
І почула інший голос, такий знайомий:
- Усього навчишся у свій час. А зараз підводься. Ти не дуже забилася? І чому
на тобі цей огидний капелюх?
Я розплющила очі, підвелася. Бабуся дивилася на мене і посміхалася. І ми обидві від щирого серця почали сміятися – дуже вже безглуздий (я це відчувала) був у мене вигл
Мені дійсно доводилося бачити живого слона. Це могутня тварина. Своїми розмірами, вона просто захоплює мене гаючи за цією твариною, мені здавалося, що немає на світі нічого величнішого.
Нажаль, я дуже мало знаю про слона. Мені відомо, що слони живуть в Австралії, Африці, Америці. У середньму слони живуть біля 70 років. Вони дуже люблять банани, кокоси, різні ягоди, манго.
Розповім одну історію, яку мені прийшлося бачити своїми власними очима.
Це було у найкращому в Україні зоопарку, який знаходиться у Миколаєві. Слон був у закритому приміщенні, тому що на дворі була осінь. Зайшовши до приміщення я приєднався до купки людей, як гали за слоном. Але була інша купка людей, які кидали слоневі печиво, хліб, або ж просто жартували з ним. Хоча у всіх перед очами висіла табличка, на якій було написано великими буквами: "Тварин годувати заборонено". Але на це не звертали уваги. Хто що мав. старалися щось кинути. Слон був задоволений. Він хоботом збирав їжу, і у знак подяки, кивав головою. Було все чудово!
Але ж ось у посітителів закінчилася їжа, і вони просто махали руками, імітуючи, наче кидають йому їжу. Слон озирався, нахиляв голову і хоботом щось шукав на землі, та нічого не знаходив. Здавалось, він зрозумів у чому діло. Він опустив хобота, знайшов невеличку калюжу на землі якоїсь рідини, втягнув її в себе, а потім різко махнув хоботом на жартуючих. Усі ахнули і ршвидко відступили від огради. Жартуючим стало не до жарту. Весь їхній парадний наряд був у смердючій, жовтій рідині. Остерігаючись оказатися на місті, ми поспішили до виходу. Було весело!
Слон це добра тварина, її не обманиш.
придорожній
Объяснение:
при префікс
дорож корінь
н суфікс
ій закінчення