З великої літери ми завжди пишемо перше слово нового речення, бо треба показати, де закінчується одне речення і починається інше. Крім того, з великої літери пишуться власні назви - фамілії, імена та по батькові людей, назви міст та країн, тощо. Це треба робити тому, що власні назви - це не просто слова: наприклад, ім'я людини не можна писати з маленької літери, бо це буде зневажливо по відношенню до неї. Таким чином, пишучи власні назви з великої літери, ми висловлюємо повагу до понять, що виражені ціми словами.
Зимовий ліс,пухнастим м'яким снігом,лапах ялинок, схожі на шапки,вагою снігу,гілка розпромляєтся,грає всіма барвами веселки,дивитися боляче,сніг вискрипує і хрумає,сніжинка- як витвір мистецтва, казковий майстер-ювелір,ажурні зірочки,іній і паморозь,білосніжною ковдрою,морозному повітрі,пташка подала голос,зимовому кожушку,красуні-лисиці, зголоднілий вовк,рожевіє сніг, капелюшки ялинок,берізки самі стають золотаво-рожевими,небо червоніє,іде темрява,серпок місяця,хрусткому снігу, сніговому килимі. Там может ещё есть,но я только эти увидела)
