- Привіт, Андрійко! - Добридень, Соню - Як твої справи? - Та щось не дуже - Шо ж трапилось, - запитала здивована Софія - Та не можк вивчити ці дієприкметники! - відповів розлючений Андрійко - А чого? Може тебе на було на уроці? - Та був я на уроці, тільки не зрозумів нічого! Навіщо взагалі нам порібні ці дієприкметники? Наче українці без них не проживуть! - сказав Андрійко - Як це не потрібні? Дієприкметники - може, і не найважливіша частина речення, але теж має своє місце. За до дієприкметників з залежними від них слосами ми можемо ускладнювати речення і робити його більш виразним та милозвучним. - Яка мені різниця до милозвучності? - Як це? Хіба не хочеш, щоб в твоїх реченнях була довершена і красиво виражена думка? Не дарма ж нашу мову називають соловїною... - А, може, ти й маєш рацію. - Звичайно ж! - вскрикнула Софійка - Ну, може, ти мені до розібратись з цією темою? - З задоволенням - Дякую!
Літо - моя найулюбленіша пора року. Нарешті закінчуються холоду і починаються канікули. Влітку можна радіти сонцю і теплим днів, вирушати в далекі подорожі і походи. Особливо прекрасна влітку природа - шумить зеленим листям ліс, достигають ягоди, розцвітають найдивовижніші квіти. Можна нескінченно гуляти по квітучих луках і милуватися на скромні білоголові ромашки або плести вінки з кульбаб. Приємно зайти в сутінок лісу і сховатися від денної спеки. А якщо придивитися уважно, то нагородою за лісову прогулянку будуть коричневі міцні боровики і горді підосичники.І тільки влітку оживають ріки і озера. Вода в них стає теплою і якщо тихо сидіти на березі, можна гати, як над самою головою літають безстрашні бабки, а у воді снують верткі мальки. На березі озера тихо і спокійно - так добре дивитися на воду і милуватися сонячними відблисками на ній. А потім разом з друзями довго плавати і пірнати з пірсу.Літо - найкращий час для подорожей. У нашій країні дуже багато гарних місць, які дуже хочеться побачити. Таємничі печери, водоспади, високі гори та перевали... Скрізь хочеться побувати. У літні місяці ми завжди вирушаємо з родиною в маленькі подорожі за місто.Моє найулюбленіше заняття - це похід по горах. Влітку вони дивно красиві - біля підніжжя гори шумить ліс, але чим вище піднімаєшся, тим сильніше стає вітер і тим красивіше стають скелі. На вершині гори відкривається чудовий вид на околиці - внизу вражають маленькі річки і озера, а ліс схожий на зелене море. І здається, що ягоди, які ростуть на вершині гори, набагато смачніше, ніж на дачі або просто в лісі. Після прогулянки можна розвести багаття, посмажити сосиски і заварити чай з лісових трав. Я люблю літо і завжди чекаю його з нетерпінням. Адже саме влітку все навколо розквітає і дихає життям.
- Добридень, Соню
- Як твої справи?
- Та щось не дуже
- Шо ж трапилось, - запитала здивована Софія
- Та не можк вивчити ці дієприкметники! - відповів розлючений Андрійко
- А чого? Може тебе на було на уроці?
- Та був я на уроці, тільки не зрозумів нічого! Навіщо взагалі нам порібні ці дієприкметники? Наче українці без них не проживуть! - сказав Андрійко
- Як це не потрібні? Дієприкметники - може, і не найважливіша частина речення, але теж має своє місце. За до дієприкметників з залежними від них слосами ми можемо ускладнювати речення і робити його більш виразним та милозвучним.
- Яка мені різниця до милозвучності?
- Як це? Хіба не хочеш, щоб в твоїх реченнях була довершена і красиво виражена думка? Не дарма ж нашу мову називають соловїною...
- А, може, ти й маєш рацію.
- Звичайно ж! - вскрикнула Софійка
- Ну, може, ти мені до розібратись з цією темою?
- З задоволенням
- Дякую!