ответ:Моя сім’я — це тато, мама, я і моя молодша сестра Наталка. У нас, як і у будь-якій іншій сім’ї, є свої традиції. Наприклад, щонеділі ми всі разом їздимо в гості до бабусі й дідуся. Бабуся до нашого приїзду готує смачний обід, пече печиво. Після обіду ми з сестрою допомагаємо бабусі прибрати зі столу. Потім ми сидимо у вітальні та розмовляємо. Часто дідусь або бабуся розповідають якісь цікаві історії зі свого життя.
Щоліта ми з батьками обов’язково виїжджаємо на природу. У нас є своє улюблене місце для відпочинку на березі річки, біля лісу. Ми приїжджаємо туди на тиждень і ставимо намет. Днем засмагаємо на сонечку, купаємося, прогулюємося лісом. Часто тато ловить у річці рибу, а мама тут же готує її на вогнищі. Я дуже люблю вечірні посиденьки біля багаття з батьками та сестрою.
Звичайно ж, ми завжди разом святкуємо Новий рік і наші дні народження. У ці свята до нас в гості приходять не тільки бабуся з дідусем, а й інші родичі.
Сімейні традиції відіграють дуже важливу роль у житті людей. Вони вчать дітей поважати старших, зберігати історію своєї родини. Завдяки традиціям батьки та діти проводять більше часу разом. А це значить, що сім’я стає більш дружною і міцною.
Я намагатимуся зберегти традиції.
Мені хочеться розповісти про мурашник і його дивних маленьких мешканцях – мурахах. Мурашник – це ціла держава із гніздами-будиночками, складами, вулицями й, напевно, палацовою площею. А мурахи – стан організоване співтовариство, у якому є королева, є крилаті молоді самки й самці, є безкрилі робочі мурахи. Вони увесь час у русі: кудись біжать, щось тягнуть – працюють, роблять запаси на зиму й для майбутнього потомства. Але, виявляється, працюють тільки робочі мурахи або навіть мураха-раба. А «рабами» вони стали тому, що великі й сильні мурахи розорили гнізда більше дрібних побратимів, вигнали хазяїв, а їхні яйця й личинки перетягнули у свій мурашник, виростили з них зрілих мурах і змусили служити собі. У світі існують тисячі різних видів мурах
И в кожного виду свої звичаї, своя організація мурашиного співтовариства