Ніч пройшла спокійно, і знову день буяє за вікном. (Ніч - підмет, пройшла - присудок; день - підмет, буяє - присудок). Дівчата прийшли до криниці з відрами, та парубки, жартуючи, їм заважали.(дівчата- підмет, прийшли, парубки - підмет, заважали.) Крокує осінь за вікном, і жовтий лист встеляє землю.(осінь -підмет крокує - присудок, лист встеляє ).Будь вдячним Богові за все добро в житті, а він тобі не раз ще до будь вдячним - присудок, він до основа 2-го речення). Чи то так голосно птахи співали, чи на душі так добре стало.(птахи співали, стало - присудок у другому реченні).
В далеку давнину Зелені свята, Клечальна субота, Русальний тиждень та інші народні свята літнього циклу (наприклад, Семик чи похорон Ярили) були окремими святами, що мали власну семантику і ритуали.
Проте протягом багатьох століть вони були частково втрачені, дещо змінені, переплелися між собою, а деякі – навіть почали заміняти одне одне.
Але вкорінені у народну пам’ять, ці давні дохристиянські свята поєдналися в Зелених святах і Русаліях. Як зазначає Степан Килимник в книзі «Український рік у народних звичаях в історичному освітленні», під назвою ЗЕЛЕНІ СВЯТА слід розуміти, що в дохристиянські часи це була ціла низка ЛІТНІХ СВЯТ.
Зелені свята тривали цілий тиждень і завершувалися Зеленою неділею, що потім в християнстві отримала назву Трійця. Напередодні Зеленої неділі йшла Клечальна субота, що була присвячена померлим предкам.
В Клечальній суботі відбився архаїчний культ предків, який був у наших пращурів і прямо чи опосередковано дійшов до наших днів через народну традицію. А сезонна обмеженість перебування Русалок на Землі не суперечить їх належності до культу Предків.
Ці давні свята пройшли через тисячоліття і дійшли до останніх століть лише фрагментарно, окремими елементами, що залишились з основних обрядів і ритуалів.
Перед Зеленою неділею, в Клечальну суботу ввечері, коли і хату всередині, і сіни, і подвір’я вже прикрашено зеленим гіллям і зіллям, господар з зеленою гілкою, найчастіше з дубовою, стає серед двору і промовляє:
Сонце ясне, Сонце праведне, святі наші діди-лада, духи лісів, вод і полів, зустрічаємо вас, вітаємо з літом, шануємо і за мо!
Після цього з порогу з книшем і квіткою в руках промовляє господиня:
Русалоньки-нявоньки, красні дівоньки. Потерчата бідненькі, дітоньки маленьки, дівчат-хлопців не займайте, жита не збивайте. По межах-суловках бігайте-грайте, ниву хороніть – просимо вас, схиляємось з книшем та квітами! Усе зле, усе лихе, громовая тучо, великая зливо – нас минай, нашої нивки, худібки не займай!
А на Чернігівщині збереглися ось такі примовляння під час обіду чи вечері протягом Русального тижня:
Русалоньки-мавоньки наші, русу косу чешіть, росу пийте, у рясці купайтесь, квітами величайтесь, на вітах гойдайтесь, на межах-суловках грайте, наших хлопців-дівчат не чіпайте, жита не ламайте – живіть собі!
А ви, дитинята-потерчата нехрещені, при місяці грайтесь, людей не чіпайте, в хату не ступайте, злиднів не водіть, лиха не чиніть!
Окрім русалок, на Зеленому тижні, і особливо в Клечальну суботу, на землю приходили мерці. Пригадаймо народні прислів’я: «Вже діди сиділи по кутках» або «Вже діди снували по хаті» – в Клечальну суботу кожна родина за своїх предків до хати, яким готувалася жертвенна їжа – колово – їжа Бога і духів померлих.
Пізніше в християнстві на Клечальну суботу припав введений церквою поминальний день – батьківська субота.
