Я теж писала у школі такий твір) Писала сама. Залюбки поділюся с Вами.Отже
Найважче у цьому світі - це жити в ньому. Кожного дня ми повинні вирішувати безліч проблем, турбуватися про своїх близьких, хвилюватися з приводу чи без... Ми майже завжди чимось заклопотані, нам кудись завжди треба бігти, ми щось вирішуємо, плануємо, робимо... За всіма цими звичними нам буденними проблемами і клопотами усі забувають про головне - час. Його неможливо повернути назад. Ми не можемо раптом ще раз пережити вчорашній день, він стає історією. Люди раді б повернути роки свого безтурботного дитинства, але, на жаль, це неможливо. Кожен з нас хотів би виправити свої помилки в минулому, та час невблаганний. Іноду повертаються втрачені друзі, втрачені колись грощі теж рано чи пізно повернуться, та час не повертається ніколи.
Наше життя дуже швидкоплинне, іноді думаєш, що чекає тебе в майбутньому? За всіма справами ми і не живемо по-справжньому, майже ніколи не помічаємо краси, що навколо нас: яскравого сонця, весняного неба, зимового ранку, літнього чарівного вечора... А потім раптом стає занадто пізно, наш час у цьому світі спливає, і ми так нічого і не встигаємо зробити важливого, бо нам усі ці роки було не до того. Що нам заважало частіше говорити близьким і рідним: "я Вас люблю"? Що заважало нам втілити наші заповітні мрії у життя? Хто нам не давав більше часу проводити з родиною та друзями?
Час потрібно використовувати правильно і намагатися не робити непоправних помилок. Потрібно цінувати кожну годину, кожну хвилину. Але не переставати боротися, не переставати мріяти... І,звичайно, не втрачати віри. Жити своїм життям та пам"ятати: втрачені роки не повернеш, але минуле завжди поруч. Воно чекає, щоб перевернути теперішнє та змінити майбутнє.
Якою я уявляю творчу людину
Слово "творчість" одного кореня із словом "творити", тобто вкладати свої здібності, можливості, хист у якусь справу. Я гадаю, що кожна людина приходить у світ з цією місією, адже в кожній закладено це велике призначення. Інша справа, що не кожен здатен повністю реалізувати цей щедрий дарунок долі, обділяючи себе і навіть суспільство.
Я не знаю, що саме є тим важливим поштовхом, щоб талант людини запалав яскравою зіркою, прикрасивши життя. Але мені здається, що вона сама, відчувши в собі творчі здібності, захотіла б подарувати їх людям. Вона повинна зрозуміти, що їй надана виняткова властивість радувати світ творами своєї душі та хисту.
Такі люди стали окрасою історії: і геніальний Леонардо да Вінчі, живописець, скульптор, архітектор, вчений та інженер, і безсмертний Тарас Шевченко, неперевершений поет і художник, і всі члени сім'ї Алчевських - сузір'я талантів, де в кожній дитині сплелися творчі здібності до музики, літератури та живопису.
...Нещодавно я несподівано познайомилася з творчістю моєї землячки Марії Бурмаки, яка вже здобула звання заслуженої артистки України. Мабуть, вона і не сподівалася на таке визнання, коли у вісімдесяті роки закінчувала філфак Харківського національного університету. Але природні здібності відкрилися в ній, як відкривається сонцю квітка, і тоді Марійка заспівала людям бентежні пісні, написані на власні вірші й музику, акомпануючи собі на простій гітарі. Згодом вона стає відомою телеведучою, та зворушлива магія її пісень і голосу продовжує зачаровувати слухачів.
Саме такою я уявляю творчу людину: вона, відчувши в собі талант, щедро дарує його людям, працює над удосконаленням своїх здібностей, примножує свій творчий здобуток новими перлинами. Це можуть бути не тільки естетичні твори, а й технічні відкриття, винаходи у природознавчих науках тощо. Головне - це воля до вдосконалення, власного й суспільного. Це - бажання Та вміння поділитися з іншими тим, чого у багатьох немає, але що може прикрасити і покращити буття.
Творчість, на мою думку, - це талант, помножений на щиру працю. А творча людина - наче той колос, що, налившись силою землі й сонця, дарує людям хліб.
Автор или фото страницы?