у мене вдома вже два роки живе сухопутна черепаха люся. на сімейній раді ми вирішили, що не будемо її садити в акваріум або в якусь коробку, адже тварині, як і людині, потрібна свобода. люся у нас дуже волелюбна черепаха. вона повзає, де хоче і спить, коли захоче.
коли люся хоче їсти, вона виповзає на середину кухні, підводиться на передні лапи, витягає голову і крутить нею по сторонах. якби вона вміла говорити, вона б сказала: «люди, ви не бачите, я голодна! » люся дуже любить капусту, яблука, моркву і сиру картоплю.
одного разу вночі я вийшла на кухню попити, не включила світло і ледь не наступила на черепаху. я дуже злякалася, навіть підстрибнула, а люся проповзла мимо, не звернувши на мене жодної уваги.
повзає люся дуже швидко, зовсім не як черепаха. якщо у неї є якась мета і вона до неї прагне, за нею не наздогнати. іноді вона де-небудь ховається, і ми її всією сім’єю розшукуємо. у такі хвилини ми шкодуємо, що наша люся не вміє вимовляти які-небудь звуки (наприклад, гавкати, нявкати або щось ще).
а навчила мене люся доброти . турботи про когось опруч себе . тому,хто цього потребує. навчила цінувати дружбу .
моя люся дуже розумна і красива черепаха, і я її дуже люблю!
можна підставити іншу тваринку
Чи бувають на світі дива? Звичайно, бувають, якщо в них вірити. Вірити так, як це робила головна героїня повісті-казки Льюїса Керролла «Аліса у Країні Див».
За до казкових тістечок і рідин дівчинка стає маленькою і потрапляє до казкового саду. Там і починаються дива.
Аліса познайомилася з Білим Кроликом, що носив білі рукавички, Мишею, яка розповідала чудернацькі вірші, Гусінню, яка давала поради, Чеширським Котом, що «сміявся на весь шир» (переклад В. Корнієнка), Шаленим Зайцем і Капелюшником, Казна-Що-Не-Черепахою.
Аліса побувала на шаленому чаюванні, і її запросили на крокет до Королеви. Виявляється, там порушують усі правила: замість ключок використовують фламінго, замість м’ячів — їжаків, а воротами слугують солдати. Поступово гра перетворюється на несправедливий суд над Валетом, якого звинувачують у крадіжці цукерок.
У творі багато перетворень. Окрім Аліси, їх зазнають персонажі, що судять Валета. Усі вони перетворилися на колоду гральних карт. А Алісі доводилося рятуватися від їхнього зла.
Усе, що відбувається, схоже на якийсь розгардіяш. Але насправді повість була сатирою на життя, в якому багато безглуздого і незрозумілого. Люди іноді самі все ускладнюють, навіть не підозрюючи того.
А де знаходиться ця Країна Див? Тільки в дитинстві. Бо тільки в дитинстві ти можеш заплющити очі й уявити собі щось подібне. А в дорослому світі цього вже не буде. Тож головне — зберегти на довгі роки відчуття таємничості, дива, не замулити його сірою буденністю.