Напишіть невеличкий твір або килька речень на одну з тем: "яку користь приносить дерево", "дерев*яні речі в моєму домі", "якби раптом зникли всі ". іть будласка!
Земля! Яка вона розкішна, безмежна, багата! Скільки всього є на ній. Це і моря, океани, річки, озера, тварини і птахи. А скільки зелені різноманітної. Саме про зелених друзів, про моє ставлення до них я хочу написати.Ще з дитячих років мені подобалось бувати в лісі. Часто бігала туди, прислуховувалась до шелесту листя, коли воно із вітром розмовляло, вдихала аромат лісових квітів, що цвіли. А яку насолоду я відчувала, вдихаючи рано-вранці чисте повітря лісу. Він дрімав, піднісши вгору горді крони. Відчуваєш насолоду, спілкуючись із лісом. Саме тоді я по-справжньому полюбила ліс, відчула в ньому потребу, зрозуміла, яку велику користь він приносить.Важко уявити собі життя людей у наш час без дерев. Дерева є незамінним матеріалом для побудови житлових та інших споруд, кораблів, човнів тощо. Як можна жити без дерев'яних меблів, полиць, підлоги і багатьох речей домашнього вжитку? Багатьом мешканцям наших сіл і містечок без дерева не було б чим нагріти хату, зварити їжу.Фруктові дерева не тільки прикрашають наші оселі, але й дають нам корисну, здорову їжу. Багато дає нам ліс: гриби, ягоди, тварин. Всього не перелічити.Дерева очищають повітря, озеленюють міста, дихають свіжою прохолодою у спекоті дні ліга. Якби не зелені друзі, наша земля перетворилася б на мертву пустелю.Ми розуміємо усю користь того, що дають нам зелені насадження. Але чому ж тоді так безжалісно нівечимо їх? Болісно дивитись, як горить ліс: конають у муках столітні дуби, тендітні берізки, вічнозелені ялинки та сосни, тремтячі осички. 1 це справа рук людини: її безпечність, невихованість. Кинула цигарку — забула загасити.А зламана гілочка, ніби твоя власна рука, безсило звисає. А дерево зрубане так, для втіхи, для збагачення власних потреб? А це що? Господи, вирізане чиєюсь недбалою рукою серце зі стрілою Амура на корі дерева. Здається, ніби то серце у того дерева вирвали. Душу розривають, серце крають такі страшні речі.
І спадають на думку слова із пісні "Три поради" на слова Ю. Рибчинського, музика І. Шамо: Не рубай тополю,
Не ламай калину...
Ти на все життя їх збережи!Люди! Не губіть краси, бо краса — така сила, без якої не може бути справжнього життя. Бережіть красу, бо ви на землі люди!
Щастя.. . У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя - відчувати, що ти потрібен людям. Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги. Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра.. . Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків". Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини. А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні! Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ. На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді. І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..." Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись. А дай жити, серцем жити І людей любити.. . Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд. Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса. Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя. Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту - буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.
Вертеп-це святкування Різдва Христового на українських землях.Вертеп сопроводжується різними обрядами і традиціями.Вертеп по своїй суті-це жива розповідь про Різдво Сина Божого.Це проповідь про подію Різдва,яка звершується по людських оселях,як нагадування про народження Христа.Вертепне дійство-це атрибут Різдвяних веселощів українських родин.Раніше Вертеп був театральним дійством і показували його переважно лялькові театри.Сьогодні в Україні зберігся "живий"вертеп-де молодь переодягається,носить зіку співаючи"Як на небі зірка ясна засіяла",водять "козу"і співають Щедрівки.Заходячи ло кожної оселі бажають,щастя,здоров"я.і так далі.
Земля! Яка вона розкішна, безмежна, багата! Скільки всього є на ній. Це і моря, океани, річки, озера, тварини і птахи. А скільки зелені різноманітної. Саме про зелених друзів, про моє ставлення до них я хочу написати.Ще з дитячих років мені подобалось бувати в лісі. Часто бігала туди, прислуховувалась до шелесту листя, коли воно із вітром розмовляло, вдихала аромат лісових квітів, що цвіли. А яку насолоду я відчувала, вдихаючи рано-вранці чисте повітря лісу. Він дрімав, піднісши вгору горді крони. Відчуваєш насолоду, спілкуючись із лісом. Саме тоді я по-справжньому полюбила ліс, відчула в ньому потребу, зрозуміла, яку велику користь він приносить.Важко уявити собі життя людей у наш час без дерев. Дерева є незамінним матеріалом для побудови житлових та інших споруд, кораблів, човнів тощо. Як можна жити без дерев'яних меблів, полиць, підлоги і багатьох речей домашнього вжитку? Багатьом мешканцям наших сіл і містечок без дерева не було б чим нагріти хату, зварити їжу.Фруктові дерева не тільки прикрашають наші оселі, але й дають нам корисну, здорову їжу. Багато дає нам ліс: гриби, ягоди, тварин. Всього не перелічити.Дерева очищають повітря, озеленюють міста, дихають свіжою прохолодою у спекоті дні ліга. Якби не зелені друзі, наша земля перетворилася б на мертву пустелю.Ми розуміємо усю користь того, що дають нам зелені насадження. Але чому ж тоді так безжалісно нівечимо їх? Болісно дивитись, як горить ліс: конають у муках столітні дуби, тендітні берізки, вічнозелені ялинки та сосни, тремтячі осички. 1 це справа рук людини: її безпечність, невихованість. Кинула цигарку — забула загасити.А зламана гілочка, ніби твоя власна рука, безсило звисає. А дерево зрубане так, для втіхи, для збагачення власних потреб? А це що? Господи, вирізане чиєюсь недбалою рукою серце зі стрілою Амура на корі дерева. Здається, ніби то серце у того дерева вирвали. Душу розривають, серце крають такі страшні речі.
І спадають на думку слова із пісні "Три поради" на слова Ю. Рибчинського, музика І. Шамо: Не рубай тополю,
Не ламай калину...
Ти на все життя їх збережи!Люди! Не губіть краси, бо краса — така сила, без якої не може бути справжнього життя. Бережіть красу, бо ви на землі люди!