Вот пришла весна! Но на улице до сих пор лежит снег. В первые дни весны сквозь тучи проглядывалось тускневшее солнце, а сегодня его совсем не видно. Тучи заполонили все небо.Рано утром чуть слышно первых прилетевших птиц. Все начинает пробуждаться .Зимняя спячка подходит к концу.Во дворе ребята прощаются с зимой. Наслаждаются последними холодными деньками.Весна- очень изменчивое время года, как и осень. К вечеру погода совсем переменилась. Из-за туч выглянуло солнце. Весь город наполнился солнечным светом. У всех поднялось настроение. Как я люблю это время года! Многие великие русские поэты восхищаются весной. Весна- муза для твореских людей: поэтов, писателей, музыкантов.Так же есть оченеь много народных пословиц , поговорок связанных с весной. Вот и Федор Тютчев не обходит весну стороной. В его творчестве очень много стихотворений с данной тематикой.
В історію живопису Ісаак Ілліч Льовітан увійшов перш за все як пейзажист. Льовітан - творець так званого «пейзажу настрою». Художник умів дуже тонко передати різноманітність стану природи, дати відчути всю красу навколишнього світу.На картині «Золота осінь» ми бачимо березовий гай в мідно-золотому осінньому убранні. У глибині лугу втрачається річка, на лівому березі якої стоять стрункі біло-жовті берізки і дві осики з вже майже опалим листям. Вдалині видно червонуваті вітки чагарника. Земля укрита жовтіючою травою. А на лравюм бережу річки - ряд ще зелених верб, які ніби чинять опір осінньому в’яненню. Річкова гладінь здається нерухомою і холодною. На і» і верхні води відбивається: світле небо з білими хмарами. Осінній день, зображенний художником, повний світла. У картині переважають життєрадісні світлі стіни. Майже на лінії горизонту помітні контури далеких будов, лісу, полів, що її шсівають озиминою.Пейзаж «Золота осінь» зображає иайліричнішу з пір року. «Смутна пора і чарівність. Приємна мені твоя: прощальна краса», - так сказав про золоту і тінь Олександр Сергійович Пушкін. Напевно, саме ці терміни повторював про себе Ісаак Льовітан, пра.цюючи над своїми знаменитими пейзажами. Художник іноумів осінь перш за все як свято фарб, як прощання з літом. Пейзаж цей не шівіває сумних думок лро майбутня) довгу зиму. Адже в природі все однаково удово, і кожна з пір року має свою неповторну красу. Дивлячись на картину «Золота осінь», глядач мимоволі проникається глибоим відчуттям любові до рідної природи, що дарує нам незабутні хвилини висоти насолоди прекрасним.
