И можемо вважати природу нашою супутницею , яка супроводжуватиме нас усе життя, бо вона по-своєму піклується за нас. Без неї ми б не мали що їсти та пити, чим дихати, що пізнавати. Природа, наче друга мати, улітку гріє нас своїми теплими руками-проміннями, весною за до праці на своїй землі, зимою розважає дітей зимовими розвагами та чудовими святами, восени дарує щедрий урожай. Як ми не можемо жити без природи, так вона не може процвітати без нашого дбайливого ставлення до неї. Ми – джерело її процвітання! Вона – часточка нашого міцного здоров’я. Природа, наче неосяжна різнобарвна квітка, а ми – малесенькі краплинки на її прекрасних пелюстках. Як краплинки вологи для квітки, ми повинні допомагати нашій природі : не ламати дерева, не зривати чудові квіти, не засмічувати довкілля, дбати про тварин… Тоді нам не буде соромно за погане ставлення до неї. А гармонія з природою буде приносити і нам щастя! Любов та піклування про нашу матінку-природу – це теж частина нашого щастя.
У наш час дуже багато говорять про необхідність піклування про природу. Навколишній світ не має захисту перед жахливим натиском сучасної цивілізації.Я розумію, що природа є гарантом нашого міцного здоров’я та довголіття. Те, як ми дбаємо про неї зараз, матиме величезний вплив на наше майбутнє, адже лише від нас, сучасного покоління, залежить, у якому світі ми будемо жити завтра.Саме тому я замислююсь над тим, що в моїх силах зробити для рідної природи. Мій вік не дозволяє робитиякісь глобальні зміни в навколишньому світі, але я не забуваю про те, що мені по силах.Немає нічого сумнішого, ніж мальовнича яскраво-зелена галявина, повністю вкрита брудом і сміттям. Коли виходиш з друзями на природу, то важко знайте не те що красиве місце, аби відпочити, а хоча б відносно чисте. Отож, перший обов’язок — залишати місце відпочинку в такому ж чистому вигляді, яким воно було до нас. А всі залишки сміття забирати з собою або викидати в спеціально прилаштоване для цього місце.Заради задоволення вбивати та калічити птахів — це ознака надзвичайної жорстокості людської натури. Цього не можна допускати. Навпаки, ми маємо робити все, аби підтримати наших менших «братів» у складні часи — годувати їх узимку, захищати від нападу хижих сусідів тощо.Зелений ліс — це запорука збагачення нашої планети таким цінним киснем. Якщо кожна людина посадить хоча б одне дерево, то навколишній світ стане набагато красивішим і комфортнішим.Ми маємо палко любити рідну природу і саме завдяки цьому почуттю намагатись якомога більше зробити для неї. І тоді вона неодмінно відплатить нам добром і любов’ю.
Н.В. Вісімсот двадцять шість
Р.В. Восьмисот двадцяти шести
Д.В. Восьмистам двадцяти шести
З.В. Вісімсот двадцять шість
О.В. Вісьмастами двадцятьма шістьма
М.В. (на) Восьмистах двадцяти шести