роз - префікс. від - корінь. ниц- суфікс. я - закінчення
Запитання 1
звертанням
Запитання 2
іменником у кличному відмінку однини
Запитання 3
не виступає членом речення
Запитання 4
Привіт тобі зеленокура Сквиро поет сивоголовий посила (М.Рильський).
Запитання 5
Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора (Д.Луценко)
Запитання 6
комою або знаком оклику
Запитання 7
А на чому ми спинились дорогий ти мій козаче? (О. Омельченко)
Запитання 8
Діду, серце, голубчику, заграй яку-небудь (Т. Шевченко).
Запитання 9
Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.
Запитання 10
Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.
Запитання 11
Ой не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.
Запитання 12
О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя (М. Ткач).
Моє мальовниче селище розташоване у звичайній для мене місцевості: нічого особливого тут не трапляється, жителі живуть звичайним життям. Але я б хотіла розповісти історію, яка трапилася зі мною влітку на День мого народження саме у моєму рідному селі. Тато на День народження подарував мені фотоапарат, а також пообіцяв взяти із собою на нічну риболовлю.
І ось наш човен пливе серединою річки. Ясна смуга світла від місяця на воді все ширшає, сяє золотим сяйвом, сягає по річці, неначе золота дорога в якийсь рай, у якесь мрійне царство. Прибувши на острів, тато поклав вудочки, поставив намет та розвів вогонь. Я від радощів фотографувала все, що мені подобалося. Ось по тихенькому стеблі повзе працьовита мурашка, на гілці співає свою пісню пташка, а на воді цвітуть гарні водяні лілії.
Аж ось заходить вечір. Кудись ховаються останні шуми і відгуки довгої літньої днини. Не погасло ще на заході червоне марево, а вже над ним у темряві зажевріла вечірня зоря. А місяць, що млів серед ясного неба сірою малопомітною плямою, під темним крилом ночі відразу ожив і засвітився чарівним вогнем. Мені захотілося сфотографувати цю красу. Від того, що я побачила через фотооб’єктив, у мене перехопило подих. На небі серед величезного розмаїття зірок пливла літаюча тарілка. Спочатку це була малопомітна цятка. Та чим ближче вона наближалася до острова, тим чіткіше було видно її контури. Вона виявилася геть такою, як в книжках та газетах. Я гала за її польотом, як зачарована. То була дивна казкова ніч. Коли настав ранок, мені здалося, що то все наснилося.
Повернувшись додому з татом, я на певний час забула ту чарівну ніч, але яким було моє здивування, коли, проявивши плівку, на нічному зоряному небі ми всі побачили силует літаючої тарілки. Може, то прибульці так вітали мене з Днем народження?
суфікс: -ниц-