Осінь чудова пора року, за що її не любити.Я дуже люблю цю порироку, за її красу та мелодійність. Нещодавно пройшовся осінній дощ, кругом свіжість, лісові тварини готуються старанно до зимової сплячки. З кожним днем дощі все частішають, стає холодніше, трава жовтіє, птахів спів майже не чути, бо більшість вилетіли у вирій. У лісі настала тиша...
№2
Перед дощом небо затягує чорними хмарами. Хмари навідміну від весінніх та літніх білих та легких, здаються темними та масивними. Осінні дощі тривалі та без грози. Залишають після себе мокру землю, яка за відсутністю теплого сонця довго просихає. І дає змогу рости грибам..
№3
Ранньої осені дощ був теплий. Листя з дерев ще не опало. Дрібні дощові краплини падають на листочки. Від цього навколо розливається тихий шурхіт. Від осіннього дощу гарно ростуть гриби. У лісі стоїть терпкий запах мокрого листя.
Каждая весна хороша по своему. Иногда солнышко часто выглядывает и дарит нам тепло. Иногда серые громоздкие тучи не дают ему пробраться. Иногда на асфальте часто появляются берюзовые лужи от дождя. А иногда дорога горячая-горячая. Эта весна мне запомнилась особо, произошедшим не давно случаем. Было раннее утро. Майский день. Ярко и высоко светило солнце. Я сидела на обрыве оврага и наблюдала за колышимися ветвями ивы. На ней набухали почки. Вдруг, где-то в далеке я услыхала топот копыт. Посмотревши на лево я увидела белую лошадь. Она была словно ветер. Будто отвечала за это на земле. Она неслась и любая приграда была ей не по чем. Грива восхитительно волнами переливалась в воздухе. "О как прекрасно"-думала я . Лошадь скрылась. Больше я ее никогда не видела. Но почему-то когда я чувствую прохладу ветерка на моем лице я сразу вспоминаю ту белую лошадку...;)старалась)
Мій рідний край я ніколи не забуду.
Мій рідний край,Не забувай мене!
Іван Петрович пішов на роботу.
Іван Петрович,як справи?