во хапай
Объяснение:
Костю! Скільки можна! Знову рюкзак на полу посеред коридору!
- Я вчора собі купив нову мишу, нову «клаву», а «вебки» в цьому магазині мені не сподобалися. Щось таке-сяке, незрозуміле… Переб’юся поки що без камери.
Мабуть, сусіда знову пропив зарплату. Бач, сусідка ще зі вчорашнього на нього пельку рве, аж до нас чувати.
- І де це наш Максим подівся?
- Любо! Любо! Зачекай нас на розі, ми зараз будемо! Та зараз, я ж кажу!
- Казав, що в субботу підемо всі разом до зоопарку, а тепер порачкував назад. Лінь, мовляв, перемогла. Хоч би наколупав грошенят морозива поїсти, і то добре було б.
- А я його не кохаю, от не кохаю, та й годі! І не покохаю ніколи. Ну, так в чому ж я винна?
Подробнее - на -
- Привіт Дмитре!
- Привіт Олеже! Як ся маєш?
- Все добре! А ти?
- В мене теж все добре.
- Що нового?
- Та ось нову книжку почав читати.
- О цікаво. А яку?
- Називається "Майн кампф". Автор Адольф Гітлер. Я чув, що він ще хорошим художником був. Тай книга дуже цікава.
- А про що вона?
- Я не багато прочитав. Поки що він розповідає про своє життя. Воно у нього теж було досить цікаве.
- Напевне, дуже хороша книга. Ти молодець, що читаєш. Це добре впливає на критичне мислення людини.
- Дякую. А що ти читаєш?
- Та, нічого я не читаю.
- Я ж бачу он якась книга лежить у портфелі. То точно не підручник...
- Ти сьогодні дуже уважний! Так, це не підручник. Це книга Карла Маркса "Капітал". Я, просто, тільки почав її читати. Вчора у вечері купив у якихось хлопців за 20 гривень. На них були червоні футболками на яких було, чомусь, намальовано серпи та молоти. Вони, напевне, не з нашого міста, з села. А коли зайшов у під'їзд почув слова: "Стояти! Поліція!".
- Зрозуміло! Ти теж молодець, що почав читати...
- Ну бувай. Вже дзвінок дзвонить. Треба поспішати на урок. Пробач! Потім поговоримо.
- Зачекай. У мене до тебе, незрозуміло чому, виникло одне запитання.
- Ну то, будь-ласка, кажи скоріше. Я поспішаю!
- Добре. А ти випадково не єврей?...
Объяснение:
Хочеш бери, хочеш не бери. Я старався!