У багатьох з нас буває таке, що не дає спокійно заснути або просто щось турбує. Я кажу у багатьох, бо навіть мимоволі ми можемо когось образити, зробити якийсь хибний крок. Сказати, що треба все робити сумлінно, дуже легко. А як завжди стримувати себе? Мабуть, дуже важко інколи не "зірватись". Та щоб заспокоїтись, треба подумати над своїми помилками і спробувати виправити їх. Та не завжди і не в кожній ситуації можуть до вибачення, не кожну помилку можна виправити...
Так сталось, що в наш час все менше уваги приділяється моралі. Може, на нас так впливає теперішній економічний стан? Чому все більше з'являється людей з брудним сумлінням серед політиків, лікарів, вчителів? Адже люди довіряють їм своє життя, здоров'я своїх дітей.
Після спілкування з такими людьми, втрачаєш віру в справедливість і головне — надію на те, що колись ми житимемо краще.
А колись-то все було інакше: люди сіяли хліб, народжували дітей, навчали і навчалися, молилися Богу і ясним поглядом дивилися в незатьмарене небо. Та далася взнаки низка трагічних подій, що прокотилися Україною протягом XX століття. Чисте сумління ставало все більш і більш дефіцитним.
Чи зможуть сучасне й наступні покоління винести на власних плечах тягар відповідальності за долю України? Чи вистачить наснаги та сили? Сподіваюся, що ми зрозуміємо цю просту річ: докори сумління не треба гамувати, до них треба прислухатись. Це — як біль, що нагадує про хворобу. Ми обов'язково переможемо наші негаразди і нарешті заживемо за прислів'ям "Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає".
Наш світ безмежний. Щодня дізнаємося про нього багато цікавого: звідки сходить сонце і чому зиму змінює прекрасна весна, скільки країн на земній кулі і чому люди мають різний колір шкіри, як був підкорений космічний простір і коли виникли перші поселення людей. Ми запам'ятовуємо величезний об'єм інформації. Саме це дає підстави змінювати світ на краще.
Людина за певний час зрозуміла і може пояснити всі явища природи. Але, на думку вчених, людство стоїть тільки на порозі пізнання світу, яке повинно врешті значно полегшити існування.
Я б хотів, щоб наш світ розвивався якомога швидше. Це сприятиме вирішенню багатьох проблем сучасності: соціальних, економічних, політичних, екологічних, демографічних. Сподіваюся, що зникнуть такі ганебні явища як жебрацтво, кровопролиття громадянських війн, сирітство. Звичайно, для цього потрібен час. Прискорити процес суцільного видужування світу в цілому може тільки відкриття нових законів побудови Всесвіту. Тому слово за науковцями.
А що ж залишається пересічному громадянинові? Чекати, поки прийдуть кращі часи? Мабуть, це було б набагато простіше.
Сучасне життя гостро ставить перед людьми одвічну проблему духовності. Тільки тоді, коли пануватимуть загальнолюдські цінності: гуманізм, відданість Батьківщині, вірність ідеалам — люди будуть прагнути до оновлення світу, а отже, і до його поступального розвитку.
Я хочу, щоб наш світ був радісним, дарував щасливі роки життя. Що є прекраснішим за квітучий сад nam-сні? Він щедро зачаровує своєю красою, таємничністю і дарує надію на краще майбуття.
Саме таким я бачу світ: квітучим, щасливим, оновленим!
У багатьох з нас буває таке, що не дає спокійно заснути або просто щось турбує. Я кажу у багатьох, бо навіть мимоволі ми можемо когось образити, зробити якийсь хибний крок. Сказати, що треба все робити сумлінно, дуже легко. А як завжди стримувати себе? Мабуть, дуже важко інколи не "зірватись". Та щоб заспокоїтись, треба подумати над своїми помилками і спробувати виправити їх. Та не завжди і не в кожній ситуації можуть до вибачення, не кожну помилку можна виправити...
Так сталось, що в наш час все менше уваги приділяється моралі. Може, на нас так впливає теперішній економічний стан? Чому все більше з'являється людей з брудним сумлінням серед політиків, лікарів, вчителів? Адже люди довіряють їм своє життя, здоров'я своїх дітей.
Після спілкування з такими людьми, втрачаєш віру в справедливість і головне — надію на те, що колись ми житимемо краще.
А колись-то все було інакше: люди сіяли хліб, народжували дітей, навчали і навчалися, молилися Богу і ясним поглядом дивилися в незатьмарене небо. Та далася взнаки низка трагічних подій, що прокотилися Україною протягом XX століття. Чисте сумління ставало все більш і більш дефіцитним.
Чи зможуть сучасне й наступні покоління винести на власних плечах тягар відповідальності за долю України? Чи вистачить наснаги та сили? Сподіваюся, що ми зрозуміємо цю просту річ: докори сумління не треба гамувати, до них треба прислухатись. Це — як біль, що нагадує про хворобу. Ми обов'язково переможемо наші негаразди і нарешті заживемо за прислів'ям "Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає".