Білий лелека став священним птахом у багатьох народів. Про це говорять хоча б численні легенди, казки, повір’я, поговірки, що дійшли до нас із тих часів. Давньогрецький історик Плутарх повідомляв, що в Тесалії того, хто вбив чорногуза, карали смертю. У греків лелека вважався птахом богині Гери, у римлян — Юнони.З часів Арістофана і Софокла чорногуз був уособленням турботи про батьків. Вважалося, що коли старі птахи ставали слабими і втрачали оперення, молоді бузьки вискубували в себе з тулуба пух і “одягали” батьків. Це повір’я було так добре відоме серед античних народів, що навіть данина вдячності носила назву “антипеларгосіс”. Походить вона від грецької назви білого лелеки — “пеларгос”, що значить “чорно-білий”. Між іншим, греки не плутали цього птаха з чорним лелекою. Для нього була інша назва — “меланопеларгос”. Це повір’я в тій чи іншій формі існує й досі у багатьох європейських народів, хоча ще Аристотель називав подібні історії “теревенями”.
Объяснение:
Вот все что я знаю)
1) Мої птахи, на рідні луки дальні хоч по одній пір'їночці зроніть.
2) Встаньте, вклоніться люди, Шевченко іде на Волинь.
3) О, Берестечко! На твоєму полі чоло схилив великий наш Кобзар.
4) О Боже всесильний, навчи не зневіритись нас!
5) О Боже всемудрий, у цім многотрудному світі, у цім многогрішнім, навчи нас лишитись людьми!
6) Пробачте Лесю ть за ці чужі бетонні стіни, за душі темні і пусті за невкраїнність України.
7) Прийди в гаї, мій друже, другом немов до істини з імли, за всіх недужих, кволих духом, у цьому храм Дай мені сонця, дай мені вітру, дай мені радості, зоряне світло.
9) Гей, дорого дальня, повертай до мами - буде в її косах менше сивини.
10) О Батьківщино, мати ясноока. Торкаюсь тихо імені твого.