Який чарівний світ навколо нас! Він озивається до кожного сотнями, тисячами звуків. Тонкі ніжні листочки шелестять на вітрі, дзюрчить чисте джерельце, лунко падають на землю великі краплі дощу. Природа також дарує нам розмаїття кольорів. То вона огортає землю ніжною білизною снігу, то обсипає яскравими барвами весняних і літніх квітів, то обдаровує її осіннім червоним золотом. Кожен день приносить щось нове у світ, який нас оточує. Щаслива та людина, яка вміє помічати ці зміни, передавати художнім, словом романтику природи, відчувати себе її частинкою.
Дійсно, існує схожість у тому, як зростають молоді травинки чи пагінець малини і дитина. Спочатку вони маленькі та ніжні, бояться холоду і сильного вітру, життєвих незгод, але потім міцніють і стають сильними. У кожному з віршів поета наявна людина, яка є частинкою природи. Ми розуміємо, що це він сам росте із травою, з кущем малини, запрягає сонце, аби виїхати назустріч весні, іде розсіяний і босий з сонцем на плечах. Адже навіть звичайні дерева, квіти, птахи, виявляється, можуть "розповісти" дуже багато. Варто лише придивитися пильніше. І тоді квітучий кущ ромашок у саду перетворюється на зграйку дівчаток у віночках. Стара розлога тополя обабіч дороги стає задуманою бабусею, яка обгорнулася великою зеленою хустиною, а хмари в небі перетворюються на химерні фортеці, замки, на чудернацьких тварин і птахів. Варто лише частіше дивитися на все, що оточує нас на землі і на небі.
Профессия пожарного или одна из самых важнейших в обществе. Оказывается, что во всём мире профессия пожарного входит в десятку самых рискованных и опасных. У людей этой профессии есть свои к правила чести, которые обязывает их рисковать своей собственной жизнью во имя других людей. Да, не каждый из нас готов рисковать своей жизнью ежечасно. Поэтому, пожарный - это человек с отзывчивой душой, которая никогда не черствеет, и он всегда готов к подвигу.
Человек приучил огонь к работе. Человек умеет управлять огнём. И в тоже время почему- то не убывают случаи возгорания жилых домов, производств, лесных угодий. Лето 2010 года показало, что огонь - это сильнейшая стихия, которая принесла много беды. Огонь вышел из подчинения человека по разным причинам. Но чаще виноваты мы - люди. Огонь, как стихия, в сухую погоду может превратить огромную территорию в чёрную пустыню, укрытую пеплом. Задача пожарной службы в первую очередь людей, а потом материальные ценности, постройки, леса, сельскохозяйственные угодья. Отважные люди тушат многоэтажные дома и даже целые заводы, при техногенных пожарах, а также мешают огню распространяться дальше. Каждый пожарный - герой, каждую минуту - на войне, каждую минуту -рискует головой.
Одного разу ми відпочивали на березі місцевої річки. З нами був також наш собака - Рекс. Він безтурботно обстежував прибережні кущі. Погода була дуже гарна. Згодом всі й забули про песика. Раптом десь почувся його схвильований гавкіт. Я з друзями покинула частування та пішли на голос Рекса. Він стояв напроти якогось куща та зацікавлено його обнюхував. Коли я відхилила кущ, всі побачили гніздо дикої качки. Нарешті стало зрозуміло, чому собака підняв такий галас. Ми, звичайно, відігнали його подалі, щоб не налякати малесеньких каченяток. З того часу вони стали для нас добрими друзями. Кожного разу повертаючись до річки я їх підгодовую. Ось така пригода.
Який чарівний світ навколо нас! Він озивається до кожного сотнями, тисячами звуків. Тонкі ніжні листочки шелестять на вітрі, дзюрчить чисте джерельце, лунко падають на землю великі краплі дощу. Природа також дарує нам розмаїття кольорів. То вона огортає землю ніжною білизною снігу, то обсипає яскравими барвами весняних і літніх квітів, то обдаровує її осіннім червоним золотом. Кожен день приносить щось нове у світ, який нас оточує. Щаслива та людина, яка вміє помічати ці зміни, передавати художнім, словом романтику природи, відчувати себе її частинкою.
Дійсно, існує схожість у тому, як зростають молоді травинки чи пагінець малини і дитина. Спочатку вони маленькі та ніжні, бояться холоду і сильного вітру, життєвих незгод, але потім міцніють і стають сильними. У кожному з віршів поета наявна людина, яка є частинкою природи. Ми розуміємо, що це він сам росте із травою, з кущем малини, запрягає сонце, аби виїхати назустріч весні, іде розсіяний і босий з сонцем на плечах. Адже навіть звичайні дерева, квіти, птахи, виявляється, можуть "розповісти" дуже багато. Варто лише придивитися пильніше. І тоді квітучий кущ ромашок у саду перетворюється на зграйку дівчаток у віночках. Стара розлога тополя обабіч дороги стає задуманою бабусею, яка обгорнулася великою зеленою хустиною, а хмари в небі перетворюються на химерні фортеці, замки, на чудернацьких тварин і птахів. Варто лише частіше дивитися на все, що оточує нас на землі і на небі.
Объяснение: