Осенний лес у края гор,
Внизу виднеется селенье,
А я стою и вниз смотрю,
Туда, где жизнь в цветенье.
Там были радости судьбы,
Там в вихре танца я кружилась,
Там все следы моей борьбы,
Там жизнь, как в сказке проносилась.
Лишь поднялась я на вершину гор,
И снова голова моя вскружилась,
Я вижу только красоты своей укор,
Хотя я с истиною жизни подружилась.
Мои посеребренные виски
И глаз уже потухшие разливы,
И губ увядший красный цвет,
Все мне напоминает о любви красивой.
Как будто осень на порог пришла,
И краски жизни вдруг раскрыла
Взяла и унесла меня в пьянящие леса,
Чтобы любовью и красой я снова насладилась…
Осінь це дуже гарна пора року!
Кожного дня я хожу по різнобарвній доріжці. Вона складається з багатьох листочків, які мають свій особливий колір. Часто можна потрапити під золотий дождь і зовсім не боятися цього!Восени дерева одягаються в неймовірно-гарний одяг. Обрати найгарніший-це велика трудність. Особливо гарно. є зачіска берізки, яка опустила свої золотаві коси вниз, щоб всі могли милуватися цією надзвичайною красою! Також осінь має свій оркестр, а в ньому кожен листочек є дерижером. Шелести листочків створюють симфонію, яку можна слухати і слухати..
Осінь-це неймовірна пора, якою можна милуватися вічно, а обрати, що мені подобається найбільше неможливо!