(1) Вареники – національна українська страва, оспівана у творах Миколи Васильовича Гоголя. (2) ЇЇ головною родзинкою є тісто, яке повинно бути бокастим, але при цьому дуже ніжним і м’яким. (3) Начинки використовують найрізноманітніші … тушковану капусту, сир, товчену картоплю, мак, калину, вишні, яблука й різні гриби. (4) До вареників обов’язково подають шкварки й сметану. (5) До речі, у стародавні часи цією стравою не лише пригощали гостей – дівчата на свято Андрія ворожили на варениках. (6) Якщо вареники наснилися, то чекай весілля.
3. Вставним словом ускладнено речення
А перше
Б друге
В четверте
Г п’яте
4. Відокремленим означенням ускладнено речення
А перше
Б друге
В четверте
Г п’яте
5. Тире в п’ятому реченні використано
А між підметом і присудком
Б для відокремлення поширеної прикладки
В між частинами безсполучникового речення
Г при узагальнювальному слові
6. На місці пропуску (речення 3) треба поставити
А двокрапку
Б тире
В кому
Г крапку з комою
14. Прочитайте текст і виконайте завдання 1 – 6
(1) До/нині серед учених немає єдиної думки що/до походження озера Світязь. (2) Де/хто вважає, що після відступу Дніпровського льодовика на Поліссі утворилося величезне водоймище. (3) Льодовик із півночі підпирав його, не/даючи воді стікати вниз. (4) Озеро розглядається ними як релікт … залишок цього гігантського водоймища. (5) Інші учені твердять: озеро має виключно карстове походження. (6) Поява глибоких западин, на думку вчених, пов’язана з підняттям і опусканням окремих тектонічних блоків.
1. Окремо в тексті треба писати сполуку слів
А до/нині (речення 1)
Б що/до (речення 1)
В де/хто (речення 2)
Г не/даючи (речення 3)
2. Правило чергування у-в порушено в реченні
А першому
Б другому
В п’ятому
Г шостому
3. Вставним словосполученням ускладнено речення
А друге
Б третє
В четверте
Г шосте
4. Відокремленою обставиною ускладнено речення
А третє
Б четверте
В п’яте
Г шосте
5. Безсполучниковим є речення
А перше
Б друге
В п’яте
Г шосте
6. На місці пропуску (речення 4) треба поставити
А кому
Б крапку з комою
В двокрапку
Г тире
Поняття малоросійство, в тім сенсі, в якім тут ужито, не мало б обмежуватися українським лише світом.
Кожна многонаціональна держава, не виключаючи найбільш навіть національно-упорядкованих імперій, в процесі свого історичного існування витворювала своєрідний пересічний тип імперської людини. Згадаймо ще донедавна пам'ятний нам тип, наприклад, австрійця, який, без особливих перешкод, міг бути одночасно чехом чи хорватом, поляком чи русином-українцем. Політична мудрість старого Риму, який очолював світову імперію, але ніколи не "романізував" своїх колоній, як би ще дотлівала в устрою віденської імперії Габсбурґів. Правда, протягом XIX ст. в бувшій Австро-Угорщині проривалися тенденції до адміністраційного, якщо вже не німчення, то, принаймні, вживаючи зловісної назви недавнього минулого, гляйшальтування (вирівнювання — Л. К.). сорри если неправельно