сделать конспект , Розрiзняють велику панду й малу панду. Велика панда (бамбуковий
ведмiдь) ссавець, якого тепер вiдносять до родини ведмедевих. Ця тварина
нагадує ведмедя, але має круглiшу голову, що нагадує
чорно-бiлу маску. Велика панда живе в листяних та хвойних лiсах iз
густим бамбуковим пiдлiском в гористих мiсцевостях центрального Китаю,
таких, як Сичуань i Тибет, на висотi вiд 1200 до 4000 м над рiвнем моря.
IЖивляться панди рiзними рослинами i найперше молодими пагонами бамбука,
якi вони розгризають мiцними щелепами.
Велика панда це вимираючий вид, головною загрозою ïï виживанню
є подальша втрата середовища проживання та дуже низький рiвень
народжуваностi як в неволi, так i в дикiй природi. Вважають, що близько
1600 панд досi проживають у дикiй природi. Велика панда є символом
Всесвiтнього Фонду Дикоï Природи. . Мала панда (кошачий ведмiдь)
вид ссавцiв ряду хижих, переважно травоïдна, розмiром небагато
бiльша за кiшку. Особливих успiхiв у розведеннi цих тварин у неволi
досяг Зоопарк Хефей.
Систематичне положення малоï нанди довгий час було неясним,
ïï вiдносили то до родини єнотових, то до ведмедевих,
проте пiзнiше за даними молекулярних дослiджень ïï видiлили до
окремоï родини малопандових. Верблюд. Верблюд великий жвачний
ссавець ряду парнокопитних. На вiдмiну вiд iнших жвачних верблюд
має трьохкамерний шлунок. Має два пальцi на нозi з широкою
м'якою пiдошвою, пристосованою для ходiння по пiску, i копита, схожi на
нiгтi.
Тварини тривалий час можуть обходитися без ïжi, а якщо випаде
нагода знайти в пустелi колючу рослину (вона так i називається
верблюжа колючка), то легко ïï зжує, бо ïхнiй рот
нечутливий до уколiв i захищений вiд них. Верблюди довго можуть
обходитися без води, зате коли натраплять, то випивають за 10 хвилин до
130 лiтрiв. Темного кольору очi здатнi помiтити людину, яка
рухається на вiдстанi до 1 кiлометру. Довга пухнаста вовна
захищає тварину вiд перегрiвання пiд палючим сонцем пустелi.
Iснує два види верблюдiв: одногорбий i двогорбий.
Оскiльки верблюди мають великий запас ïжi у виглядi жировоï
тканини горбiв, довгий час можуть обходитися без,води, добре переносять
спеку й холод, вони добре пристосованi для життя в пустелi.
І ось одного разу Мурчик зник. Раніше він іноді пропадав на ніч, щонайбільше на добу. А тут не з'являвся вдома тиждень. Всі засмутилися, бабуся боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицях, питала сусідів, але Мурчика ніхто не бачив.
І ось якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт, дуже схожий на Мурчика. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був Мурчик. А виявилося, що господарі цього будинку поїхали на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Мурчик вліз всередину, бо звідти пахло рибою. Сусіди сушили її в кухні на вікні. І Мурчик в їх відсутність ласував рибкою. А коли сусіди повернулися і помітили, швидко виліз і втік.
Нам з бабусею було дуже соромно за Мурчика, коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули закрити кватирку. Ми всі посміялися, але потім бачили, як Мурчик часто навідувався до них у двір і довго сидів, стежачи очима за кватиркою, на яку сусіди повісили захисну сітку.