-Привіт, як ти?
-Привіт, добре, а ти?
-Такак от сиджу і думаю, що ж мені робити.? Чи йти далі навчатися у школі, чи намагатися вступити кудись у вищий навчальний заклад.
-Ого, так це важко. А ким ти хочеш стати?
-Перукарем, але мама проти.
-Чому?
-вона говорить, що це робота дешева. А мені вона приносить масу задоволення.
-Це не правильно. ВОна не може вирішувати, вона лише може порадити.
-Тато теж так говорить, але я ж хочу стати перукарем. А ти знайшла своє покликання?
-Так, для мене це було легко. Просто це те що приносить тобі багато-багато щастя та добрих відчуттів.
-Справді, тоді я скажу мамі, що це моє покликання.
-ООО, чудовий ааргумент.
-Я теж так вважаю, але й можливо все ще поміняється?
-Не думаю, адже ти вже зовсім доросла
1. Діти вирішили: «Відтепер ми будемо допомагати батькам».
«Відтепер ми будемо допомагати батькам», - вирішили діти.
«Відтепер, - вирішили діти, - ми будемо допомагати батькам».
2. Сергій подумав: «Прикро, коли тебе не розуміють».
«Прикро, коли тебе не розуміють», - подумав Сергій.
«Прикро, - подумав Сергій, - коли тебе не розуміють».
3. Хтось гукнув: «Досить! Давайте заспокоїмось!»
«Досить! Давайте заспокоїмось!» - гукнув хтось.
«Досить! - гукнув хтось. - Давайте заспокоїмось!»
4. Батько запитав мене: «А де та газета, що я читав учора?»
«А де та газета, що я читав учора?» - запитав мене батько.
«А де та газета, - запитав мене батько, - що я читав учора?»
Як ото дехто тримається за гаманець із грішми! Але гроші(мн) випурхують з рук, либонь, ще проворніше, ніж виривається з пальців зловлена уві сні казкова жар-птиця(одн) Та не всі покладаються на силу грошей, знаходиться багато таких, що з дитинства(одн) і до старості(одн) дбають про знання(мн), досвід(одн), розум(одн,) бо й сила перед розумом никне, бо жодні статки не дорівняються в ціні до золотого слова.