Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. Всі ми різні, але кожен із нас неповторний. Недарма вчителі, батьки, наші рідні хочуть зробити із нас гідну людину. Щоб усі знайшли місце у житті.
Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Але на помилках вчимося... Це нормально. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – принципи моралі.
Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.
В нашому житті зустрічається багато чого: радість, горе, випробовування, страждання, нагорода, щастя, кохання... Життя складне, адже разом з цим ми стикаємося з підлістю, зрадою, лицемірством, ненавистю від інших. Чи заслуговують вона гідності в суспільстві? Ні, проте це не так важливо, адже тільки від нас залежить: чи гідно саме ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.
Насправді в житті нелегко знайти вірну дорогу, бо ж моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві вже давно докірно зламані, а людське життя... Воно нічого не важить.
Сьогодні, як ніколи,гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті-решт і роблять людину гідною – тобто справжньою Людиною з великої літери.
Місто = селище *** Чудова, барвиста пора – осінь в моєму місті гордовито носить свій золотистий наряд , радуючи око і даруючи м’які , повні милості теплі деньки , які незабаром зміняться прохолодними зливами , вітрами і суворою похмурою погодою . З приходом осені моє рідне місто перетворюється, втрачаючи свіжу зелень скверів і парків. Тепер доріжки та алеї забарвляться в сонячно- помаранчеві кольори потім , щоб з приходом вже перших холодів втратити свою яскравість і неповторність. Прекрасне осіннє місто , воно немов скинуло спекотний полон минулого літа , знову пожвавішавши після жаркої знемоги . Тепер студенти та школярі , залишивши літні розваги , поспішають у справах , і навіть вчорашні малюки , знайшовши в собі дорослу серйозність , надягають новеньку форму і приступають до перших у своєму житті уроків. І вулиці міста , і житлові квартали з приходом осені набувають особливого , ошатний вигляд. І тим цінніше ця скороминуща краса жовтого листя , чим скоріше її безжально обірве і понесе підступний осінній вітер , то ніжно пестить своїм мізерним теплом , то строго хльостають першою памороззю і наступаючими холодами. І навіть у нудному і монотонному осінньому дощі є своя непередавана принадність. Його немолчний голос , немов за помахом чарівної палички , несе гармонію і умиротворення , і як приємні тихі сімейні вечори , наповнені гучним стуком повновагих дощових крапель за вікном. Осіння злива дарує всій природі , яка втомилася від спеки і спеки , цілющу вологу , ніби винагороджуючи за літній довготерпіння . Снують по мокрому асфальту машини , строкатість розкритих парасольок , стрімко коротшає дні – міська осінь по -своєму мальовнича, вона зовсім не нудна , навпаки , її фарби і мінливості мінливої погоди створюють особливий настрій , ностальгію за минулими теплим дням і радість передчуття сніжної і ошатною зими . То ласкава і мила , то сувора і непривітна , осінь в моєму місті завжди приваблива , вона дарує насолоду останніми теплими промінчиками сонця і тихий спокій дощових вечорів . Прекрасна пора , коли природа , відшумить своєю зеленою гривою , вступає на шлях плавного , неспішного відпочинку.
Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. Всі ми різні, але кожен із нас неповторний. Недарма вчителі, батьки, наші рідні хочуть зробити із нас гідну людину. Щоб усі знайшли місце у житті.
Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Але на помилках вчимося... Це нормально. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – принципи моралі.
Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.
В нашому житті зустрічається багато чого: радість, горе, випробовування, страждання, нагорода, щастя, кохання... Життя складне, адже разом з цим ми стикаємося з підлістю, зрадою, лицемірством, ненавистю від інших. Чи заслуговують вона гідності в суспільстві? Ні, проте це не так важливо, адже тільки від нас залежить: чи гідно саме ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.
Насправді в житті нелегко знайти вірну дорогу, бо ж моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві вже давно докірно зламані, а людське життя... Воно нічого не важить.
Сьогодні, як ніколи,гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті-решт і роблять людину гідною – тобто справжньою Людиною з великої літери.