Слово -серебро, а молчание - золото. Наверное нужно обладать мудростью, чтобы знать, где и что сказать, а когда необходимо и промолчать. Не хочется на негатив отвечать ни одним словом. Можно успокоить себя, что человеку в данный момент хуже, чем тебе. Да и если он себя накрутил против тебя, зачем что-то ему доказывать, лучше смолчать, перейти на другую сторону. И это не означает, что молчание -слабость, согласие, в такой ситуации молчание - знак внутренней духовной силы.
Но не во всех ситуациях молчание -золото, не всегда нужно молчать. Всегда помнить, что словом можно кого-то и нельзя закрывать глаза на несправедливость, если своим словом ты можешь кому-то остановить агрессию, тихим голосом кого-то успокоить и снять напряжение. Не быть равнодушным.
Необходимо учиться мудро молчать. Жаль, что это нам пока не дано, как, например, японцам...
Ще будучи маленькою, мама наспівувала мені чарівні пісні, під які ми засинали.Так з дитинства у мас проявлялася любов до пісні. З роками можна побачити, як змінюється сучасна музика . Ось дітям машого покоління, в тому числі і мені, подобається клубна, драйвова музика. А так, як у юні роки моєї мами була популярна народна українська музика, то і в неї збереглася ця любов до таких пісень. Якось у вечері, ми сіли вією сім"єю вечеряти і я запитала про улюблені пісні моєї родини. Ось бабуся і дідусь почали наспівувати пісні Софії Ротару. Мама з татом - Ірини Федиши та ще багато інших. І така гарна, українська атмосфера стала...Після вечері ми розійшлися по кімнатах і мама сказала мені : Запамятай ті пісні, які співали тобі дідусь і бабуся, щоб переказати їх своїм дідять, внукам, адже саме таким ми збережемо народні пісні." Я усміхнулася і лягла спати під спів моєї мами народних пісень.