Моя бабуся — навдивовижу добра та чуйна людина. Незважаючи на свій вік, вона швидко й легко рухається, заразливо сміється.
Моя бабуся мешкає у селі. У неї є невеличке господарство: город, кізочки, курочки і песик Жучка. Усе це потребує піклування та догляду. Моя бабуся дуже працелюбна.Одного разу ми сиділи з нею на подвір ї и мені бабуся розповідала про свою подорож до Криму:У Криму я була не вперше, але Ялта вразила мене тим, що зусібіч оточена горами і знаходиться ніби у своєрідній чаші. Цим обумовлений її специфічний клімат, дуже корисний для тих, хто страждає на легеневі хвороби, зокрема на туберкульоз.
Ми купалися в морі, ніжилися на сонці, подовгу гуляли по набережній, а потім забрідали навіть у невідомі куточки Ялти — просто ходили по вулицях, куди виведе. А якось поїхали на водоспад Учан-Су — найбільший водоспад у Криму, який постачає водою всю Ялту. Це неймовірне видовище — вода, що падає з висоти й перетворюється на стрімку гірську річку, яка жваво біжить униз між камінням. До речі, нам пощастило побачити цей водоспад у повній красі, адже влітку він зазвичай пересихає.Гірське повітря свіже і чисте, напоєне пахощами зелені та квітів, тому дихається надзвичайно легко. Навкруги росте безліч розлогих дерев, які милують око своїми зеленими кронами. Мені дуже сподобалося в горах, навіть не хотілося йти звідти.
Ми побували також на Галявині Казок, де зібрані статуї різних казкових персонажів — від Баби-яги до Мауглі. А потім завітали до Ялтинського зоопарку, який знаходиться поруч. Це так званий «контактний» зоопарк, де звірі ніби гуляють на свободі. Там можна пограти з тигреням, погодувати з рук антилопу, майже впритул підійти до тигра!
Ми зробили багато фотознімків на згадку про нашу подорож. Враження від неї залишаться зі мною назавжди.
Минулого літа я з батьками відпочивав на морі. Ми часто приходили на пляж поблизу невеличкої пристані. Хлопчикам дуже подобалося стрибати там у воду. Якось я помітив, що десь по обіді біля пристані з'являється величезний чорний собака. У нього довга шерсть, блискучі карі очі. За такої літньої спеки він відразу кидається в море й пливе ближче до того місця, де збираються стрибуни. Там він очікує хлопчиків чи дівчаток, які будуть стрибати у воду. Спершу було незрозуміло, чому він пливе саме туди. Та підійшовши ближче, я усе второпав. Собака чекає, поки хтось стрибне, випірне, а він уже поруч, і дітлахи із задоволенням хапаються за його спину, загривок або просто за шерсть, навіть за хвоста. І Дар (так кличуть собаку) із усіх сил прямує до берега. Усім дуже весело. Одного разу прийшов Ігор Іванович — хазяїн собаки, і я запитав про дивну поведінку Дара. Ігор Іванович розповів, що це сталося кілька років тому. Маленька дівчинка стояла на пристані, оступилася і впала у воду. Дорослі кинулися допомагати їй, але Дар випередив усіх. Дівчинка вхопилася рученятами за шерсть собаки, а він із усіх сил чимдуж поплив до берега. І з тих пір він нібито рятує всіх дітей, які бавляться на пристані. Мені теж було приємно пливти до берега, тримаючись за чорну спину Дара.
ответ:Во-первых, именно из-за этого долгие века за те земли воевали Московское государство (позже Русское царство) и Великое княжество Литовское (а когда оно объединилось с Польшей – получившаяся в результате Речь Посполитая). Русские правители раз за разом пытали подчинить себе все земли Древнерусского государства.
Во-вторых, во многом из-за этого политического разделения произошло разделение древнерусской народности на русскую, украинскую и белорусскую.
Я ВАМ А ВЫ МНЕ ПОСТАВТЕ ЛУЧШИЙ ОТВЕТ И НРАВИТСЯ ОЧЕНЬ НУЖНО
Подробнее - на -
Объяснение: