Тихий і ласкавий на весні бе(з,с)турботний неяскравий вечір. Ні стомлюючої спеки ні задухи в спокійному (по)літньому повітрі. Ще сутінки а в небі вже одна за одною (не)помітно з'являются бліді зірки ще не встигли розгорітися протягом цього недовгого вечора. Стихлий вітерець зрідка над землею повіє в обличчя (не)сподіваною прохолодою. Тоді піднімаєтся неясний шепіт в потривоженім листі дерев. Про щось (не)відоме зашепочуть вони між собою, (не)звертаючи (ні)якої уваги на самотнього подорожнього. На що (не)кинеш погляд на чому (не) зупиниш його все радісно зустрічає вечірню прохолоду. Сутінки стають густішими помітнішими. На темному небі бе(з,с)перервно спалахують все нові яскраві зірки.
