1)Вкажи рядок, що є продовженням речення Однорідні означення: *
а)називають особу, до якої звертаються;
б)характеризують предмет в одному плані чи вказують на споріднені ознаки, стоять після означуваного слова, є епітетами;
в)характеризують предмет з різних боків;
г)виражають ставлення мовця до висловленого.
2)Вкажи речення , у якому є вставні слова
а)У кожному ділі є свої майстри і своє, так би мовити, натхнення.
б)Петро очевидно розгубився, бо не міг відповісти на таке запитання.
в)Хоч ще така рання година, але на дворі уже видно.
г)Селяни кажуть, що цього року буде хороший урожай зернових.
3)Укажи рядок, у якому подано речення з узагальнюючим словом
а)Ще скрізь лежить сніг, хоч дихання весни уже відчувається.
б)Скрізь розцвіли ромашки, фіалки і ще якісь невідомі мені квіти.
в)Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені.
г)Скільки б не розказував про казкову подорож в гори, всього не перекажеш.
4)Познач речення з поширеним звертанням: *
а)Сійся-родися, колосом розвийся, засівайся, ниво, людям на добро.
б)Вийся, жайворонку, вийся над полями, розважай людськую тугу ти піснями
в)О, спинися, мить,─ дай напитись твого життєдайного трунку.
г)Дяка щира тобі, ніченько-чарівниченько моя, що закрила ти моє личенько.
5)Укажи речення з однорідними членами із безсполучниковим зв’язком: *
а)В небі жайворонки в’ються,/ Заливаються, сміються,/Грають, дзвонять цілий день…
б)В оркестрі року літо і зима, весна і осінь ─ сольні інструменти.
в)Життя і мрія в згоді не бувають/ І вічно борються, хоч миру прагнуть.
г)Тихі сосни мудро й величаво серед світу білого стоять.
А з її високого берегу було видно село, де діти пасли корів та гусей влітку, а дорослі були зайняті пошуком того , що вони називали "грошима". Берізка не раз бачила , як парубки ввечері сідали біля вогнища й пили напої та їли багато їжі, а потім ставали дуже веселими, занадто веселими. Вони перекрикували своїми піснями та галасом пісні солв"їв. Забувши пригасити полум"я , вони йшли по селу, а люди закривали вікна щільніше , щоб не чути цих жахливих пісень. А часто парубки починали сваритися та битися до крові.
- Не може бути ! Невже ті , що програли у сварці, потім ще раз ходили до вечірнього вогню ? Мабуть , кожного разу інші були ?
- Ні , ті ж самі, я їх добре розгледіла.
- Але чому? Невже їм сподобалося бути битими? Так не буває !
- Буває, рідний Дубе ! Та одного разу від залишенного без нагляду вогнища зайнялася пожежа. Всі спали , а вогонь ближче підлазив до селища. Зайнялася перша хата. В селище було багато дров та соломи, тому полум"я швидко охопило будиночок. Люди з дітьми вискакували у вікна. Вони страшенно кричали. Ось запалав інша хата. Все село збіглося на пожежу . Люди стали ланцюжком та передавали відра з водою одне одному. Лише під ранок пожежа повністю згасла.
- Жахіття ! Не лише ми страждаємо від їхньої нерозумності. Їх ніщо не змінить !
- Ти не правий, Дубе. Після того випадку люди більше не збираються на такі вогнища. Вони танцюють та веселяться, але, мабуть, їх напої змінилися, чи вони самі змінилися. Більше я жодного разу не бічила бійок. Люди можуть змінитися, друже, але ми не до м нічим іншим , ніж своєю красою, яка робить їх добрішими та уважнішими й до нас , й до самих себе. Пам"ятаєш того хлопчину , який співав під тобою. До речі, не гірше за пташку. Вони навчаться , коли подорослішають і опаляться в полум"ї свого нерозумного життя.