1 Байдужість, найстрашніша хвороба нашого часу.
Не бійтеся друзі – писав П. Польський письменник Бруно Ясенський
Принаймі вони можуть вас зрадити. Не бійтеся ворогів . Принаймі вони можуть вас убити. Бійтеся байдужих. З їхньої мовчазної згоди творяться і зради, і вбивства.
Задумайся на хвилину читачу. Чи не «мовчав» і ти
часом? Там де треба було на весь світ кричати! Чи
не втікав задля власного спокою у життєві
кущики щоб нічого «не бачити» і «не чути» « незнати »? Пригадай читачу чи не проходив ти мовчки
коли хтось нівечив природу твоєї землі? Коли
якийсь ворожий зайда чинив наругу над
святинями твого народу? Над його історією?
Сполохані орли злітають у небо щоб у бойовому леті опуститися помстою на тих хто руйнує їхні
гнізда. Сполохані жаби стрибають у болото щоб
тихо і спокійно пересидіти небезпеку. Задумайся
читачу і зваж: хто ти?
Чому я люблю Україну. Я — українець. Поки що я не до кінця розумію, яке це матиме значення в моєму житті. Батьки мало мені розповідали про це. Я не захищав свою країну на війні, недостатньо знаю її історію, аби щиро пишатися нею. Тому поки що Україна для мене — це велика загадка. Вона вся складається із запитань, а відповідей я ще не знаю. Я знаю про Запорозьку Січ, про великих гетьманів, що її очолювали, але не розумію, чим відрізняються козаки від рицарів або солдатів у інших державах. Чи добре, чи зле було людям у ті часи? Чому саме їхні дії складають славу України? Гадаю, вивчаючи історію, я розберуся в цьому.