Скільки сягає око, усе навколо вкрите кригою. Часом ця крижана пустеля нагадує розбурхане море, хвилі якого раптом скам’яніли, замерли. Це порівняння викликають мільйони торосів — крижин, що стирчать поламаними скелями в кілька метрів заввишки. Іноді серед цих торосистих полів попадаються чималі прогалини абсолютно рівної криги. Здається, що це аеродроми, які готувала сама природа.
На одному з крижаних аеродромів, у самому серці цієї пустелі, підносилася невеличка хатина, побудована людського рукою. Стіни й покрівля хатини блискотіли під місячним сяйвом. Хатина була збудована з криги. Поруч стояв намет, а біля нього — якась коробка й тичка з флюгером (За М. Трублаїні).
Прислухайтесь до пташиного хору: в лісах, парках, садках. На різні
голоси славлять весну дрозди, коноплянки, щиглики та інше
голосисте царство. А он здалеку озвалася іволга. Десь по переду гучно
закувала зозуля. Та найгучніший голос у солов’я. Серед свіжого
листя кущів затаївся цей невтомний співак, і чути його чистий голос
далеко-далеко.
Навіть в озері завзято змагаються в своїх співах жаби. Буйно
піднімаються хліба, а над ними, мов чорні стріли, шугають ластівки.
Здається, вони ніколи й не відпочивають.
Насувається здалеку темна хмара. Увечері загуркотів перший
весняний травневий грім. Мабуть, дощ буде!
Объяснение: