Ми невпинно перебуваємо в гонитві за щастям, шукаючи його всюди: в оточуючих нас людях, в покупках та розвагах, в комфортних умовах життя. Однак, здавалося б, таке довгоочікуване, таке заслужене і раптом отримане, воно, наче марево, постійно від нас вислизає. Як же бути? Як назавжди потоваришувати з примарним птахом щастя?
Відповідь проста: ми його не там шукаємо! Щастя живе лише в нас самих! Але такий тонкий, піднесений стан просто не може довго перебувати у світі грубих вібрацій. Інакше кажучи, щільні шари матеріального світу не лише не сприяють поширенню хвилі щастя, але й затрудняють, і в результаті гасять її подальшу течію. Тож безумовно, все, що засноване на тваринному началі в людині: погорді, жадобі, заздрості, пристрасті, страху, — є для щастя непереборною перешкодою.
Якщо спробувати пригадати миті абсолютного щастя, то більшість із нас, звичайно ж, знайде чимало таких прикладів у своєму дитинстві. Чому? Можливо, в дитинстві у нас було менше проблем і турбот, більше бадьорості й сил? Дійсно, це так. Але, швидше за все, причина таїться усього лише в нашого мислення. Адже будь-яку проблему можна перетворити на відмінний життєвий урок і винести з нього позитивний досвід, а будь-яку турботу — в приємне, корисне тренування для сили волі й духу.
1. Для того, щоб дістатися пункту призначення, ми їхали поїздом 24 години. 2. Що б не сталось, я завжди залишусь для нього вірним товаришем. 3. Вчителька казала тихо, проте ми вловлювали кожне її слово. 4. Іванко розповів про те, як піднятися на Говерлу. 5. Якби я був художником, то намалював би цю величну природу Карпат. 6. Ой, як би зрадів мій братик, коли б дізнався, що на свято ми подаруємо йому робота. 7. Погода на морі була спекотна, зате вночі піднімався вітер. 8. Я люблю братика за те, що він завжди залищається щирим та відданим.
Ми невпинно перебуваємо в гонитві за щастям, шукаючи його всюди: в оточуючих нас людях, в покупках та розвагах, в комфортних умовах життя. Однак, здавалося б, таке довгоочікуване, таке заслужене і раптом отримане, воно, наче марево, постійно від нас вислизає. Як же бути? Як назавжди потоваришувати з примарним птахом щастя?
Відповідь проста: ми його не там шукаємо! Щастя живе лише в нас самих! Але такий тонкий, піднесений стан просто не може довго перебувати у світі грубих вібрацій. Інакше кажучи, щільні шари матеріального світу не лише не сприяють поширенню хвилі щастя, але й затрудняють, і в результаті гасять її подальшу течію. Тож безумовно, все, що засноване на тваринному началі в людині: погорді, жадобі, заздрості, пристрасті, страху, — є для щастя непереборною перешкодою.
Якщо спробувати пригадати миті абсолютного щастя, то більшість із нас, звичайно ж, знайде чимало таких прикладів у своєму дитинстві. Чому? Можливо, в дитинстві у нас було менше проблем і турбот, більше бадьорості й сил? Дійсно, це так. Але, швидше за все, причина таїться усього лише в нашого мислення. Адже будь-яку проблему можна перетворити на відмінний життєвий урок і винести з нього позитивний досвід, а будь-яку турботу — в приємне, корисне тренування для сили волі й духу.