Варіант 1
Щоліта наповнене яскравими подіями і приємними спогадами. Минулого літа ми з татом поїхали в гості до його брата. Ця поїздка стала справжнім літнім пригодою. Починалося все з того, що ми їхали спочатку на поїзді, потім пересідали на електричку, а потім на автобус. За цей час мені вдалося побачити, наскільки прекрасна наша країна. Є в ній і красиві міста, і безкраї поля і гори і рівнини. Я довго будуть пам’ятати красиві пейзажі за вікном.
Коли ми приїхали до татового брата, мого дядька нас дуже привітно зустріли. Тітка накрила на стіл багато різноманітної їжі, і ми дуже весело повечеряли. На наступний день ми ходили по гостях, тато показував мені свою малу батьківщину, а я був гордий тим, що він мій батько. Після ми допомагали дядькові на городі. Мені дуже подобалося збирати урожай овочів і фруктів. Мені було приємно проводити вечори у дворі. Там було дуже затишно і комфортно. Мені не хотілося їхати. Тому це маленьке літня пригода ще дуже довго буде залишатися у мене в пам’яті.
Варіант 2
Напевно в житті кожного школяра було багато пригод. Я не виняток з правил. Найбільше веселих пригод трапляється влітку, коли є час для відпочинку, хобі та подорожей.
Одного разу ми поїхали з моїм дідусем на рибалку. Справа була рано вранці, і я сильно хотів спати. Ранок був теплим і сонячним, погода повинна була бути чудовою. Коли ми приїхали на місце, дідусь почав розколювати вудки і готуватися до риболовлі. Я почав допомагати йому в цій справі.
Я насаджував наживки на гачки. Після я взяв вудку з наживкою, зайшов у воду і став закидати вудку. Але вийшло так, що закинувши вудку на гачок, я зловив дідуся, так як він був в сітчастої футболці. Я відчув, що зловив, що – то велике, і тільки потім зрозумів, за що вудка зачепилася. Це до мені швидко прокинутися і стало моїм літнім ранковим пригодою.
Відповідь:
Привіт, Вася!
Я давно не писав тобі листа, бо на це були вагомі причини, про які я розповім згодом. Минулого місяця, десь тринадцятого-чотирнадцятого березня я мав їхати до бабусі. Я з нетерпінням чекав цього дня, але... коли настав цей день, до мене прийшла Марго. Це та що нам до вилізти із ями, коли ми в неї впали, пам*ятаєш? Так от, коли вона прийшла, я дуже зрадів і навіть забув, що мав їхати до бабусі.
Вона запитала: "Миколко, пам*ятаєш, як ви вдвох з Васею впали в яму?" і після цих слів вона таємниче покликала мене за собою. Я пошкандибав. І як ти думаєш, що вона мені приготувала?
Вона побудувала на тому місці величезну халабуду, да таку, що не відрізнити від звичайного будинку. Ми почали гратися і ледь не жити в ньому: куховарили, вирощували тварин (типу павуків або жаб, які мимо скалали повз нас).Так пройшов мій день, потім наступний і так минув, мабуть, тиждень, другий...Бабуся телефонувала до мене, але я так захопився, що не хотів навіть на хвилинку відірватися від гри. Як ти вже здогадався, так минув цілий місяць. Думаю ти розумієш, що на дурниці я б не купився, тому з нетерпінням чекаю, щоб показати тобі наш просто бомбезний дім.
Твій друг, Миколка.
Пояснення:
Думаю тобі вистачить. Що не треба- видалиш, заміниш
Перший, сімдесятий, п'ятий, тисяча дев' ятсот шістедесят п'ятий, мільйоний