Місто Київ — столиця України. Київ з любов’ю називають і красивим містом, і давнім, і сучасним, і величним. Як відомо, особливо чарівним Київ буває весною, коли буйна зелень уривається у місто. Усі знають Київ як місто квітучих каштанів. Весною на очах у киян наливаються, ростуть та цвітуть трави й квітки. Кияни замиловуються та пишаються своїми парками й бульварами. І хто хоч раз побуває у Києві, той з великою любов’ю згадує про це місто, хоче ще приїхати до нього. Кияни та гості міста полюбляють прогулюватися по головній вулиці столиці — Хрещатику, який після реконструкції викликає захоплення. А як прикрашає столицю могутній Дніпро та мости, перекинуті через нього. У Києві збереглися унікальні історичні пам’ятники архітектури. Це і Софійський собор, і Києво-Печерська лавра, і фрагменти Золотих воріт, і багато ще соборів та церков. Київ є центром науки, освіти, культури та промисловості. В навчальних закладах вчитися дуже престижно. Місто Київ є одним з небагатьох міст України, дефункціонує метро. Я дуже радий, що столицею України є таке славетне місто, котре я дуже люблю. Нехай у віках процвітає наше улюблене місто!
1. Талант мужності і співчуття. (С. Васильченко завжди був шляхетною, інтелігентною людиною, відданою обов'язку. Пережив революцію і громадянську війну, писав твори про дітей, вчителів, про потяг народу до світлого життя та щастя. Неодноразово письменник підкреслював, що прагне писати твори "меншим розміром, більшим змістом". Тому саме новела стала улюбленим жанром письменника.) 2. Степан Васильченко - майстер малих жанрів прози. (С. Васильченко - майстер короткої новели та невеликої повісті, в основі яких лежить психологічний конфлікт. Умовно новели письменника можна поділити на такі групи: 1) життя села та його соціальні настрої; 2) школа, діти і вчителі; 3) трагедія народних талантів; 4) викриття імперіалістичної війни. Його проза відрізняється своєю щирістю, душевністю, доброзичливим гумором, тонким психологізмом, внутрішньою делікатністю. Головна ознака їх - бути гранично правдивими до життя.) 3. Повість "Талант" - твір про долю таланту з народу. (С. Васильченка завжди хвилювала тема талановитої людини з народу. Головною проблемою повісті "Талант" є трагічна доля народних талантів, а саме талант Тетяни - співачки - і трагізм її долі в тогочасному суспільстві. Смерть героїні повісті - це звинувачення суспільства. У письменника болить душа, що талановита українська молодь зростала у неуцтві і темряві, не маючи доступу до освіти і культури.) III. Степан Васильченко - класик нашої літератури. (Поезія оповідань письменника в їхній людяності, стислості, емоційності, душевності. Його твори сповнені віри в завтрашній день України, яку письменник дуже любив.)
