СДЕЛАЙТЕ
Завдання:
Відредагувати текст диктанту: виправити помилки у словах та розставити розділові знаки. Підкреслити букви у словах, у яких були виправлені помилки. Записувати в зошитах відредагований текст.
Наприклад:
Павільно ходить Осінь та прекрашає різними фарбами луги береги озер річок.
Записуємо:
Повільно ходить осінь та прикрашає різними фарбами луги, береги озер, річок.
У давні часи.
Усе це відбувалося дуже і дуже давно а саме у далекі часи. У той час звичайно на дуже низькому рівні було поширення інформації між державами.
Повільно скрипіли гусячі пера ретельно виводячи накази повелителів держав. Схилялися над пергаментом літописці самітники в чернечих келіях і записували всі події що відбувалися в їхній землі. Скакали гінці в далекі краї щоб оповістити тамтешній люд про похід на ворога чи про нові закони в державі. Новини тоді як ви розумієте з великим запізненням доходили до людей а багатьох і взагалі обметали. Кожна велика держава жила мовби на окремій планеті на яку лише вряди-годи з’являлися посланці з інших світів привозячи з собою дивні новини.
І з’являлися заморські купці с крамом і розказували про свої краї та звичаї і безумовно про ті землі через які пролягав їхній шлях.
Отака друзі тоді була служба інформації. Мов старі немічні черепахи повзли землею новини. Вони як кажуть у такому випадку обростали довгими бородами
Объяснение:
Вчора був сильний вітер. Він був такий сильний, що матінка залишила мене сидіти у дома, бо боялася за мою безпеку. Його сила прогинала гілки дерев майже до самої землі. Мені було дуже страшно, але за друзями я сумував сильніше, тож вирішив ослухатися своєї мами та пішов з квартири, доки вона готувала мені сніданок на кухні.
Опинившись у під'їзді, мені стало ще страшніше, бо там не було світла. Усе було таким темним, що мені на хвильку здалося, що я вже давно не у під'їзді, а впав у якусь діру у земли глибиною у тисячі метрів, але чомусь, не зрозумів цього. Мій здоровий глузд підказував мені, що зробивши кілька кроків та відкривши ці двері, стане набагато світліше, та моя глубока дірка у землі перетвориться на той під'їзд, який був вчора, тиждень тому, 5 років тому... Але, у той момент, коли я вже дотягнувся до дверей, відкрилися двері вже моєї квартири. Усе стало світліше, тож я, майже без страху, обернувся до матері. Вона дивилася на мене дивним обличчям. Вона одночасно гнівалася на мене, тому що я ії ослухався, та майже стримувала сміх, тому що я намагався піти на вулицю у домашніх капцях та банному рушнику поверх мого оголеного тіла. Я швидко побіг обратно у квартиру, та чекав покарання, але матінка вирішила, що своєю бурхливою фантазією я сам себе покарав, тож відправила мене не у куток, а на кухню, їсти сніданок.