8. Складним із різними видами зв'язку є речення.
А. Не єдиним хлібом живе людина, але кожним словом, що з Божих уст виходить (Л. Українка).
Б. Не щебече соловейко в лузі над водою, не співає чорнобрива, стоя під вербою (Т. Шевченко).
В. Я несу любов-зажуру, мрію молоду, і цвітуть сади для мене, як до тебе йду (В. Івасюк).
Г. На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли (М. Рильський).
9. Укажіть речення, у якому допущено пунктуаційні помилки:
А. Можливо, та сосна ввійшла в моє життя і поселилась в якихось там клітинах мозку тому, що саме з її вершини я вперше в житті заглянув у свою долю, побачив ту велич і красу, яка стала в моєму житті вирішальною.
Б. Гусак випірнув і сперся забитим крилом на воду, крило заболіло, запекло наче сперся він ним не на воду, а на вогонь.
В. Далі туман зсовується ліворуч і сивим дідом бреде на долину до ставу, а вечір скрадається на хутір, щоб почути, як, заблукавши у вишняку, затихає самотня хата.
Г. Те сталося давно, коли хлопцеві було десять чи одинадцять років і коли він пас череду.
Яка ж чудова та солов'їна наша мова, нею можна висловити найскладніші думки, найтонші почуття і переживання, передати враження про побачене, почуте, прочитане.
Барвінкове українське слово є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку.
А "золота" бджола все трудиться, нема їй спокою.
Тільки у нас " щирих українців" - відкрита душа, душа сповнена добром, любов'ю.
Наша країна, вишнева Україна, — це мелодійна мова і сумна пісня. Сумна, бо багато довелося пережити народові, але не втрачали і не втрачають оптимізму справжні сини і дочки України.