Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь та дозволяє передавати їх нащадкам. Мова — це історія народу, його світогляд, вона визначає свідомість, творить людину, культуру, історію. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.
21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Окрім цього 2018–2027 рр. оголошено в Україні Десятиріччям української мови. З нагоди цих подій за ємо у читальний зал бібліотеки ім. Л. Каніщенка ТНЕУ для перегляду діючої тематичної книжкової виставки «Слова росли із ґрунту, мов жита.
Добірним зерном колосилась мова.
Вона як хліб. Вона мені свята.
І кров’ю предків тяжко пурпурова.»
Знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може розраховувати на гідне місце в суцвітті народів.
Объяснение:
Людина — це унікальна істота, вона є особою, яка має власний розум, власну волю, власні почуття.
Людина безсмертна у своїх ділах. Усе, що кожен з нас зробить, матиме свій слід у майбутньому. Покликання кожної людини — жити гідно. Часто ми відволікаємося на дрібні і скороминущі речі, а це принижує людину, робить її життя примітивним і нецікавим.
Кожен має особисте покликання. Кожного наділено тим чи іншим талантом, якоюсь характерною властивістю, яку людина може розвинути або змарнувати. Навіть якщо ми не маємо здібностей до мистецтва, науки чи спорту, то можемо розвивати щедрість, терпимість, порядність та інші чесноти. Часто людина будує величезні плани, мріє про високе життя, але не вміє бути уважною до щоденних потреб рідних. Люди мають жити в дружбі, злагоді, допомагати один одному. А до має бути безкорисливою. Сильніший повинен піклуватися про слабшого. Сила сильного полягає в тому, наскільки він використовує її для служіння іншим. Батьки не просто виховують дітей, забезпечують їжею, одягом, відсилають до школи; вони люблять їх і піклуються про них.
Кожну хвилину потрібно пам’ятати, що треба навчитись прощати, жити в спільноті: потішати самотніх, давати потребуючим. Ми маємо творити добро і боротись зі злом. І якщо деколи відступаємо від цього, то завжди маємо можливість виправитись.
Начальник поїзда,невисокий чоловік з пещеним лицем,не ввійшов, а ніби вслизнув до нашого купе.Голова райвиконкому,Пилип Петрович Засідайло,сильно дуже розуміє значення й вагу врожаю у своєму районі.Пан Лятошенко,кудлатий довгощокий добродій з чудернацьким тоненьким віялом бороди,привітно зустрів старого.Прийшов Макар,митець на всякі вигадки,цікавий оповідач і великий насмішник.Влетів у двір відомий усім забіяка-Сивенко.Максим Грень,Петро Кандиба і Максим Дігтяр,трійко яблунівських богатирів,сиділи під повіткою.
Вибач ,два останніх речення не знаю
Объяснение: