Привіт.
- І тобі привіт! Як тебе звати?
- Мене звати Тетянка. А тебе?
- А мене – Василько. Ти живеш у цьому будинку?
- Так, але зовсім нещодавно. Ми два тижні тому переїхали сюди з Черкас.
- От чому я тебе ніколи не бачив у нашому дворі!
- А ти теж живеш у нашому будинку?
- Так! У третьому під’їзді!
- А я у першому. На другому поверсі.
- Я на восьмому! Ти вже знайшла собі тут подруг?
- Так, я познайомилася з Оксанкою, Вірою… Ще з Кірою та Міланою. Найліпше ми подружили з Оксаною та Міланою.
- А серед хлопчиків ти завела собі друзів?
- Ні, я нікого з них не знаю…
- Я познайомлю тебе з Андрійком та Ілюшею. Це добрі товариши. В тебе є велосипед?
- Так, я люблю кататися!
- Тоді гайда гуляти з нами!
- Залюбки!
Объяснение:
ЗИМА, ЯКА МЕНІ ДО ВПОДОБИ
Мені подобається зима в усіх її проявах. З тендітними срібними сніжинками, що кружляють у легкому танку, неначе велетень дмухнув на велику кульбабку. І люта, похмура, коли поколюють кінчики пальців.
Подобається, коли сніг сріблиться на гілках дерев та утворює шапки на крислатих лапах ялинок і сосен. А засніжені кущики схожі на велетенські печерички.
Мені до вподоби не та зима, яку неможливо відрізнити від осені, а морозна, зі сніговими заметами і великими кучугурами пухнастого снігу, в який можна зануритись, щоб зробити "ангела".
Подобається, коли снігу стільки, щоб можна було ліпити сніговичків, або робити укріплення і тримати оборону від обстрілу сніговими кулями.
Люблю зиму – білосніжну красуню, чарівну володарку хрумких сталактитів-бурульок та бездоганних сніжинок-метеликів.