Прислівник- це незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану або ознаку іншої ознаки (надто повільний, повернути праворуч).).
На відміну від інших самостійних частин мови прислівник не змінюється ані за числами, ані за відмінками, не має він також і ознак роду.
Прислівник не має свого, властивого тільки йому лексичного значення. Воно зумовлене лексичними значеннями тих частин мови, від яких він утворюється (день- вдень, мій- по-моєму, осінь- восени).
Головною функцією прислівника в реченні є функція другорядного члена речення- обставини. Інколи прислівник виступає у ролі присудка.
У реченні прислівник пов’язується з дієсловом, а також з прикметником і, рідше, з іменником.
Прислівник, який пов’язується з дієсловом, виступає як обставина дії, місця, часу, міри, мети чи ступеня.
Прислівник, що пов’язується з прикметником або іншим прислівником, служить для вираження ознаки якості- міри або ступеня її вияву і виступає в реченні обставиною міри.
Нерідко світові філософи і навіть деякі психологи говорять про те, що поведінка людини, її ставлення до світу надалі відбивається на ній самій. Тобто, якщо людина ставиться до оточуючих погано і недружелюбно, то рано чи пізно вона заслужить симетричну несприятливу відповідь. У це можна вірити чи ні, але обов’язково необхідно враховувати. Водночас, стати позитивним до всього навколо, транслювати добро і світло в цілому не так-то й просто. Навіть якщо людина задасться такою метою, то в будь-якому випадку вона повинна буде з чогось починати, а починати завжди необхідно з самого простого, з малого і з самого близького.Як мені здається, англійське прислів’я «милосердя починається у себе вдома» саме про це. Кожна людина, яка хоче стати кращою, розумнішою, добрішою і продуктивнішою для суспільства, в якому вона живе, повинна почати зі свого побуту, свого оточення і своєї сім’ї. Далеко не завжди навіть успішні люди мають добре влаштоване життя вдома. Вони можуть бути досить склочними, набридати своїм домочадцям своїм шкідливим характером і зривати на них свою злість через неприємності на роботі. Я думаю, що це неправильно. Якби таких домочадців не було, злість б нікуди не поділася і була б зірвана на ще комусь іншому. Не варто забувати про дуже важливу обставину: те, що ближче тобі, приміром, твоя сім’я, іноді друзі набагато важливіше, ніж щось спільне, якісь глобальні цінності, наприклад, цінність миру, цінність прав особистості у міжнародному масштабі тощо. Кожна людина повинна розуміти, що закликати до якихось цінностей і відстоювати якісь загальні життєві принципи іноді набагато простіше, ніж просто взяти і навідатися до своїх старих батьків. У першому випадку вам нічого не потрібно, крім того, щоб вміти просторікувати, у другому ж випадку потрібно виділити час, кошти на поїздку, зрештою, потрібно дійсно забути про свої особисті справи і інтереси, приділивши свій час тому, кому він потрібний. Дивно гати за людьми, які не можуть влаштувати своє життя, вирішити домашні проблеми або проблеми з близькими людьми, але при цьому прагнуть навчити когось жити, вирішувати глобальні конфлікти або навіть намагаються критикувати політиків. Необхідно почати з себе, вирішити свої проблема, лише потім людина отримує моральне право щось вимагати.Дуже мудре прислів’я, яка вперше з’явилося в Англії, «милосердя починається у себе вдома» викликає у мене велику повагу. Я думаю, що кожна людина повинна прагнути до вирішення насамперед своїх власних проблем, а не до видачі необдуманих порад та критики оточуючим. Критикувати набагато простіше, ніж зробити, тому необхідно краще вирішувати власні проблеми. Я переконаний, що це мудре прислів’я прижилася б і в Україні, оскільки і тут багато людей з невлаштованим життям намагаються когось постійно критикувати.
В народі кажуть "слово без діла нічого не варте " , а це й справді так ,адже дійсно ти можеш говорити про різні теми і наобіцяти люди дуже багато речей , але час пройде і не всі люди потім це виконують . Людина може пообіцяти товаришу щось дуже важливе і він буде на тебе розраховувати і якщо ти це незробиш по якісь причині як потім про це йому сказати звичайно багато людей придумують собі алібі але так ти ще більше притоптуєш свою гідність . Ти ще й збрехав , а отже ще більше ніяковієш потім перед другом . Тому краще виконувати обіцянку бо потім ти взагалі впадеш в очах друзів і в своїх також.
Прислівник- це незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану або ознаку іншої ознаки (надто повільний, повернути праворуч).).
На відміну від інших самостійних частин мови прислівник не змінюється ані за числами, ані за відмінками, не має він також і ознак роду.
Прислівник не має свого, властивого тільки йому лексичного значення. Воно зумовлене лексичними значеннями тих частин мови, від яких він утворюється (день- вдень, мій- по-моєму, осінь- восени).
Головною функцією прислівника в реченні є функція другорядного члена речення- обставини. Інколи прислівник виступає у ролі присудка.
У реченні прислівник пов’язується з дієсловом, а також з прикметником і, рідше, з іменником.
Прислівник, який пов’язується з дієсловом, виступає як обставина дії, місця, часу, міри, мети чи ступеня.
Прислівник, що пов’язується з прикметником або іншим прислівником, служить для вираження ознаки якості- міри або ступеня її вияву і виступає в реченні обставиною міри.