Транскрипция слова: [ал’ум’ин’ий’ивый’]
а — [а] — гласный, безударный
л — [л’] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), мягкий (парный)
ю — [у] — гласный, безударный
м — [м’] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), мягкий (парный)
и — [и] — гласный, ударный
н — [н’] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), мягкий (парный)
и — [и] — гласный, безударный
е — [й’] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), мягкий (непарный, всегда произносится мягко)
—
[и] — гласный, безударный
в — [в] — согласный, звонкий парный, твёрдый (парный)
ы — [ы] — гласный, безударный
й — [й’] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), мягкий (непарный, всегда произносится мягко)
В слове 11 букв и 12 звуков.
1.в
2.в
3. б
4. г
5. 1-б, 2-а, 3-в, 4-г
6. 1- б,2-г , 3-а, 4-в
7. а1
8. Поля ,пробуджені від зимового сну, злегка парували. Налита сонцем і вітрами,
хлюпоче веслами весна. Усі, за винятком Бойка ,дивилися на капітана. Десь за
ланами гомонів ,стихаючи грім. Гордий і волелюбний ,він нагадував сокола.
Іржання те розбилося зараз же на десять відгомонів і покотилося по яру ,і пішло
бродить та гомоніти понад болотечком так, наче не одна конячка заіржала, а при
наймні цілий табун.
9.Ви, дівчатка-подружки, дайте мені сорочки бідненької, але біленької й
тоненької.(просте, односкладне, ускладнене звертанням)
10.До наступного запитання можна переходити ,почувши відповідь на попереднє.
Усе більше закохуючись у цю історичну добу, виникла повага до волелюбності
й непереможності наших предків.
Объяснение:
Чорні хмари затягнули небо ,у повітрі панує тиша. Раптом налетів порив вітру і хвилею пройшовся по траві. Із-за лісосмуги виповзала важка хмара, що була схожа на ведмедя. Ось вона згребла легеньку хмарину і проковтнула її ,а потім потяглася до сонця. Вже й сонце, мов скибка червоного кавуна, зникло в обважнілому синюватому череві, залишивши по собі тільки невеличкий промінь. І тоді сталося щось страшне. Хмара тріснула навпіл ,пронизавши небо вогняними стрілами.
Здригнувся степ. Злякано припала до землі трава . І з гримкотливим гулом рушила до хлопців темна стіна зливи. Пташки розлетілись хтозна куди, поховались.
Грицько ухвативши Льоньку за рукав закричав "Назад ". Вони тікали в село щодуху, але злива поспішаючи за ними зловісно сичала за спиною.