Зачин: За давніх-давен, як свинки співали пісень, а мавпи тютюн жували, а кури його клювали, а качки: «Кряк-кряк» примовляли,— якось усі птахи попросили сороку: — Навчи нас, як вити гніздо. Бо всім відомо, що сорока — майстер вити гнізда. Зібрала вона всіх птахів і почала вчити. Спершу принесла грязюки і зліпила кругленький млинець.
Основна частина: — Я вже знаю, як його робити,— сказала сова і полетіла геть. Ось чому сови не навчилися робити кращих гнізд. Після цього сорока взяла кілька хворостинок і сплела з них кругленький обідок. — І я так зумію,— сказав горобець і полетів собі. Відтоді горобці в'ють свої гнізда з хворостинок, хоч і роблять це абияк. Потім сорока назбирала пуху та пір'я і вистелила гніздо. — Оце мені подобається! — вигукнув шпак і полетів геть. Ось чому в шпаків так м'якенько вистелені гнізда. Тим часом сорока робила своє. А нетерплячі птахи один за одним відлітали геть. Зрештою залишилася біля сороки сама тільки горлиця. А їй не вистачало ні глузду, ні тями чогось навчитися. Сидить і туркоче-торочить щось своє: — Тягни три трісочки, тягни три-и. Сорока саме клала прутик. Почула, що туркоче горлиця, і каже: — Не трісочки, а прутики, і не три, а й одного досить. Горлиця ж торочить своє. Нарешті озирнулася сорока і побачила, що біля неї немає нікого, крім недотепи горлиці.
Транскрипция слова: [распускай’иц:а]
р — [р] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), твёрдый
а — [а] — гласный, безударный
с — [с] — согласный, глухой парный, твёрдый
п — [п] — согласный, глухой парный, твёрдый
у — [у] — гласный, безударный
с — [с] — согласный, глухой парный, твёрдый
к — [к] — согласный, глухой парный, твёрдый
а — [а] — гласный, ударный
е — [й’] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), мягкий (непарный, всегда произносится мягко)
[и] — гласный, безударный
т — [ц:] — согласный, глухой непарный, твёрдый (непарный, всегда произноится твёрдо)
с — не образует звука в данном слове
я — [а] — гласный, безударный
— [й] — согласный, непарный мягкий, звонкий, сонорный.
12/12