Ця подія трапилась недавно з моєю подругою Наталею. Вона — семикласниця. Дівчина напрочуд симпатична. Середнього зросту, тендітна, з рухами, як у балерини, — вона зачаровувала всіх і мала багато подруг. Особливо милувались всі її обличчям. Таке лице можна побачити хіба що на рекламах. Великі, виразні, темно-карі очі, обрамлені густими довгими віями, здавались бездонними. Маленький кирпатий носик підкреслював її задиркуватий і нетерплячий характер. Так ось. Наталя страшенно любила справляти свій день народження і чекала його з нетерпінням. Прийшовши зі школи, вона була здивована, що мама ще не починала пекти торт. Натомість вона пакувала валізу. — На жаль, Наталю, я не зможу тобі до у приготуванні святкового стола, бо їду у відрядження. Проте ти можеш сама спекти торта або купи в магазині шмат пирога. Наталя від безпорадності заплакала. Ображено закопилила губи і навіть не хотіла поцілувати маму на прощання. Вона байдуже дивилась на книгу кулінарних рецептів. Та раптом підскочила від думки, що подруги завтра все ж прийдуть. Що ж вона їм скаже? Що мами не було поруч? Ні. Вона мусить щось сама придумати. Наталя гортала книгу, шукаючи такий рецепт торта, який був би простим і водночас смачним. Зав'язала коси, одягла фартух і впевнено взялася до роботи. У каструлю подробила крекер, всипала склянку маку, ізюму. Окремо витерла пачку масла зі згущеним молоком. Вимішала все в каструлі і висипала у тортівницю. Поки торт застигав у холодильнику, розробила в банці желе і залила його. Мама приїхала, коли подруги смакували тортом. — Чи дозволите мені поласувати? — спитала мама. Взявши шматок, вона зойкнула від задоволення. — Я й не думала, що ти в мене така майстриня. Коли ж ти так навчилась готувати? Я й не зауважила, що ти в мене вже доросла! Мама притулила Наталю до себе і поцілувала. Дівчата були здивовані, що торт пекла не мама, бо Наталя про це ні словом не обмовилась. Дівчина збентежилась від щирих похвал подруг і мами. Добре, що вона не панікувала. Пекти торт — не так і важко, головне — бажання.
Довкілля — наше природне оточення. Від забруднення воно страждає і хворіє: погіршуються умови життя рослин, тварин і самої людини. Щоб вижити, люди повинні зберегти природу Землі. Про охорону природи дбає наша держава - Україна. Заводи і фабрики переобладнують так, щоб вони не забруднювали повітря, воду і ґрунт. Для збереження куточків незайманої природи створено заповідники. Там заборонено вирубувати дерева, кущі, збирати й витоптувати трав'янисті рослини. Не дозволяється полювати на звірів, птахів, ловити рибу, метеликів, інших тварин. У заповідниках охороняють рослини і тварин, яких у природі залишилося дуже мало, їх називають рідкісними, або зникаючими. Усі вони занесені до Червоної книги України. Пам'ятай! Дбати про природу повинна не тільки держава, а й кожна людина.
Объяснение: порозцвітали
по, роз - префікси, цвіт- корінь, ал- суфікс, и-закінчиння
пролісок
про- префікс, ліс-корінь, ок-суфікс