в вставити потрібні літери, розкривши дужки, розставити розділові знаки.
(Не)ле...ко вирощувати хліб
Хай жнива (і, й) (не)були ле...кими усе(ж) (хлібо)роби ставились до них з особливою шанобою (і, й) пре…конвіч…ною св….ятіс…тю. (У)день (і, й) (в)ночі в будень (і, й) св...ята спекотливу днину чи сльоту несе в полі свою вахту господар землі. Має знати (і, й) пам...ятати кожен коли зб...раючись на роботу ві...краює до сніданку з духм...яної паляниці свіжу ски(б,п)ку частує гостей чи лаштуєт...ся (в, у) далеку дорогу кладуч... в похідну валізу окраєц... хліб(а, у) що це подарунок селянина.
(Не)ле...ко вирощувати хліб. Засмаглий на вітрах обмитий дощами вистра...дан...ий (у, в) веснян...их заморозках зрощен...ий під високою тін...ю жайворонків зігрітий (не) тільк... спекотним сонцем але й ран...ьою зорею він дарує нам радіс…ть статок щаст...я силу піс..ню.
Батьківський дім, рідний край, Вітчизна, Батьківщина – слова, якими ми визначаємо місця свого народження, шматочок планети Земля, де проживаємо зі своєю родиною.
Якщо запитати будь-яку людину: «Чи любить вона свій рідний край?», то у відповідь почуєш: «Так, звісно!» Любов до місця, де ти народився, не можна пояснити, вона просто існує у твоєму серці.
Я народилася у селі Велика Білозерка, в наймальовничішому для мене куточку України. Моя Білозерка прекрасна в будь-яку пору року. Навесні усе зеленіє і квітне, усе прокидається від довгого зимового сну й радіє новому життю.
Влітку, під променем сонця, повітря наповнюється ароматом духмяних степових трав, а навколо кружляє тополиний пух.
Восени всі вулиці наповнюються золотом дерев. Ну, а взимку все вкривають гори срібла. Всю цю красу я не проміняю ні за які багатства світу…
Нехай моя рідна Велика Білозерка не така відома у світі, як Київ чи Ялта, та я все одно люблю своє село, пишаюся його історією - а селу вже 242 роки! – і вірю у щасливе майбутнє. І кожен з нас своїми досягненнями, і добрими справами може прославити ім`я своєї маленької Батьківщини…