Объяснение:
А чи були ви в лісі, коли там на повну панує зима? Не кожної зими ліс буває таким неперевершеним, як цього року, незвичайний — чарівливий. Як зайдеш у це царство неземної мерехтливої краси й одразу ж опиняєшся у полоні дивовижних вражень. Навіть слово сказати страхітливо голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля пухнастого снігу стільки, що, здається, вони от-от не витримають і сніг білою лавиною сплине під ноги. Усе: дерева, кущі,маленькі ялинки, - стоять припорошені сніжинками, ніби принцесси, що готуються до якогось балу. Хочеться навіть дихати пошепки. Та окремо в цій красі вирують снігурі, які зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати друзки снігу. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо тільки скрпне гілка. Ліс наповнений поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно, спокійно стояти й слухати ліс, що душа починає співати мимоволі разом з природою.
Жило собі два брати. Дієслово і Прислівник. І все було у них добре, поки Дієслово не зазнався і не вирішив піти у інше місто, спробувати жити самому.
А шлях його проходив через ліс, болото. Заблукав бідолага! Злякався, бо в лісі було темно, різний шурхіт його лякав, вигуки нічних птахів змушували тремтіти від переляку.
А додому дороги не може знайти. Сів під деревом і заплакав від горя що покинув свого рідного брата.
А Прислівник марно часу не гаяв, не знаходив собі місця вдома. Вирішив йти шукати свого брата-бідолагу. Довго блукав по лісу, аж ось братик знайшовся. Підбігли один до одного, обійнялись. Дуже зраділи цій зустрічі. Соромно було Дієслову, просив пробачення у свого розумнішого брата.
І вирішили вони з того часу ніколи не сваритися. Так і живуть до цих пір в любові злагоді, мирно і тихо, не розлучаючись.
1)Б)Що робить? що зробив? що роблять?
2)В)Миритися,Світити,Навчатися