Я українець, проживаю у прекрасному місті Покровськ, моє місто наділене красивими краєвидами. У нашому місті є багато дерев, квітів та видавних місць. Але я також був у багатьох містах України і можу сказати що кожне місто цікаве по своєму. У якомусь старі та красиві будівлі, у другому сучасні високі будинки,та розвинуті дороги. Ще я замітив що у різних містах також і різні люди, наприклад у Києві люди культруні, але є також люди і з цікавинкою. В нас на україні ще дуже гарна природа досить багато тварин у лісах та степах. А жайворонки дуже гарно співають.
Моя країіна це Україні і я пишаюся там горжусь нею.
– Привіт, Сашко, давно не бачились! Як літо провів?
– Ох, Максиме, то жах. Цей карантин мене так змучив, що я вже на другий тиждень до школи хотів йти.
– Серйозно? Я мені сподобалось, навіть дуже. Цілий день спати, малювати, грати за комп'ютером... Правда і мамі треба було допомагати по хаті, але це не проблема була.
– Я і не сумнівався, що тобі було кльово, Максиме! Завжди ти в хаті сидиш. Гуляти не любиш, не вчишся, а у школі весь час спиш на уроках і перервах.
– Та годі тобі, Олександре Романовичу, подумаєш. Зараз більшість підлітків такі. Ти просто виняток.
– Ти, сподіваюсь, шуткуєш так. Максе, зараз багато наших однолітків, швидше за все, гуляють цілими днями. Також, можливо, займаються спортом чи чимось іншим, але не сидять цілими днями за комп'ютером, як ти наприклад.
– Хочеш створити опитування нашого класу під назвою: "Хто як живе?". Це погана ідея. Та й сваритися через це на самому початку навчального року не хочеться.
– Та Бог с тобою, тільки спи уночі. Бувай, завтра зустрінемось на уроках.
– Нічого обіцяти не можу. Бувай, Сашко.
Объяснение: