Розтріпала пізня осінь коси старим смерекам. Холодними дощами омита, розвіялась над горами, десь поміж селами перелісках загубилась. Сивими вершниками підкрались перші морози, щипнули землю за щоки й помчали Карпатськими вулицями жартувати. Тільки земля принишкла, заніміла. Лише густі брови з померклих трав нахмурила і заплющила темні очі. Десь серед ночі загули в трембіти стрункі тополі, забряжчали сережками понад шляхом розлогі акації.
Прийменники: над в поміж за з в понад
Сполучники: й і
Частки: лише
- Степане , а як думаєш , чи буває благородною брехня ?
- Соню , я не вважаю , що брехня може бути благородною
- Ти думаєш такого не буває ?
- Я не вірю в брехню заради іння когось , це ж зовсім абсурд.
- А от я с тобою не погоджуюсь.
- Для мене брехня - це щось зле і зовсім не зрозуміле
- А саме я вважаю, що благородною брехня буває.
-Так !? тоді розкажи чому саме ти так думаєш.
- Наприклад , я чула , що лікарі іноді брешуть дуже хворим людям , говорять , що у них є всі шанси видужати . І люди справді в це вірять , в них з'явилася сміливий дух і добрий настрій , і невдовзі вони справді видужують.
- Думаю , це все фольклорні розповіді
- Та ні ж ! Моя мама лікар , вона знає , що говорить.
- Ну добре тоді , повірю тобі.