"Бережімо і плекаймо рідну мову" Не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Виплеканою, подарованою нам на віки вічні, щоб берегли, щоб леліяли, щоб розвивали далі. Слова можуть об’єднувати і роз’єднувати, але злютовуюча, об’єднуюча їхня сила в стократ дужча. У народу немає скарбу більшого, як його мова. І коли є загроза хоч дещицю втратити з того скарбу, нас проймає тривога. Як матір за рідну дитину, як дбайливого господаря за чистий лан. Така тривога сьогодні має під собою підстави. Тож маємо зробити все для того, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні. Слова — це ті ж зерна, що впали в родючу землю, це хліб наш насущний, без якого немислиме саме життя. Слова — це крила ластівки, вона їх не відчуває, але без них не може злетіти. Свято рідної мови — це ствердження життєдайності рідного народу, його вільного розвою, його безсмертя в будучині. Любімо рідну мову, бережімо і плекаймо її як сестру, як матір, як власних дітей. http://ukrtvory.ru/tvir-rozdum-ridna-mova.html
Дятли ведуть переважно деревний б життя. Дивовижні здібності, якими володіє ця птиця, дозволили їй здобути славу лісовим доктором . Дійсно, ніхто з лісових птахів не допомагає так в лісовому господарстві, як дятел.Комахи та їх личинки завдають лісі непоправної шкоди. Довгоносики, короїди та вусачі ховаються в глибині деревини та під корою дерев, викликаючи захворювання рослин і руйнуючи їх. Дістатися до шкідників і врятувати деревце під силу тільки дятлові. При цьому здорове дерево дятел не пошкоджує. Потребує рослина в «санітарної» до він визначає, простукуючи його. Починає довбати своїм дзьобом дерево знизу, і, чіпляючись кігтиками за кору, піднімається вгору навколо стовбура. Птах не покидає дерево до тих пір, поки не очистить його від шкідників, або не переконається, що воно не схильне ім. Після того, як дятел постукав по дереву, перелякані личинки починають ворушитися, намагаючись втекти. Птах чуйними вухами чує ці рухи, і в потрібному місці починає відламувати кору або видовбувати личинку з товщі деревини. Мова дятлазмочується клейкою слиною і далеко висовується з дзьоба прямо в деревні отвори, де личинки і комахи до нього легко приклеюються. Крім «лікування» дерев дятли допомагають багатьом птахам вижити в лісі, залишаючи для них після того, як виведуть пташенят, свої дупла. Їх дно птах завжди вистилає найдрібнішої деревною стружкою, влаштовуючи, таким чином, підстилку і утеплюючи дупло. У колишніх дятлових гніздах укриття для себе знаходять близько тридцяти видів лісових птахів, серед яких маленькі сови і деревні качечки. Праця дятла вельми продуктивний, і за невеликий проміжок часу їм виконується колосальна робота. Дзьобдятла під час довбання рухається зі швидкістю сім метрів в секунду, таким чином, один удар проробляється за одну тисячну частку секунди. У цьому йому допомагають дуже сильні м'язи шиї, а пористість кісток черепадятла пом'якшує удар, що захищає мозок птиці від струсу. За день одній особиною знищується близько 800 комах-шкідників.
Пливучи по річці, можна гребти веслами, як за течією, так і проти
Объяснение: