твір «щаслива людина»
у кожної людини своє щастя. для матері це здоров’я її дітей, для людини творчої – натхнення та визнання, для закоханого – посмішка милої, а для когось – просто можливість ходити та дихати. марна справа – заздрити чужому щастю, бо від цього сам щасливішим не стаєш анітрохи, тільки псується настрій та опускаються руки.
у розумінні багатьох щастя – це якісь яскраві незвичні переживання, стан піднесення, щось незвичайне та небуденне. ми шукаємо щастя в гострих відчуттях та дорогих речах. спочатку ми радіємо новому телефонові чи модній кофтині, та через якийсь час вони нам .
а якщо задуматися, то ми маємо безліч того, щоб бути щасливими. аби це усвідомити, достатньо познайомитися, наприклад, з людьми, які не можуть ходити, не бачать, не можуть самі піклуватися про себе. для хворої дитини пройти самостійно кілька кроків – величезне щастя! прокинутися здоровим після тривалої хвороби - щастя! а для тих, хто живе дуже бідно, справжньою радістю буде лише сита вечеря.
є речі, які залежать від нас, те, що завжди робитиме людину щасливою. це гармонія в душі, щирі стосунки з близькими, улюблена справа. нас завжди радуватиме краса природи та гарне самопочуття. головне, навчитися цінувати такі прості речі.
кожна людина заслуговує на те, щоб бути щасливою. я так вважаю тому, що зробив цікаве спостереження. щасливою може бути лише добра людина. той, хто отримує щось через злі вчинки, не вміє радіти по-справжньому. до того ж, щаслива людина сама не хоче робити нікому шкоди, навпаки, вона прагне поділитися своїм щастям. а це означає, що коли всі люди щасливі, то увесь світ стає добрим, ніхто нікому не заздрить та не чинить кривди.
зима. морозно. ми взяли лижі та вирушили до лісу. на шляху нам зустрічаються волохаті їли та величаві сосни, одягнені в пухнасті білі шуби. нагорі в них видніються побілілі сизі голки. яскраво-білий сніг виблискує на сонці діамантовим блиском. краса незвичайна! тиша. навколо ані душі. все навкруги біле та якесь нереальне, мов у казці. безмежна снігова ковдра вкрила і землю, і дерева, і кущі.
світла й біла довга зимова доріжка. і раптом — сліди. хто це? за деревом майнув рудий хвіст. білка! ах, пустунка! зірвала ялинову шишку, спритно витягла насіння, а лушпиння викинула вниз. обідає.
ми йдемо далі. попереду червоніють яскраві ягоди горобини. і тут їдальня. снігурі, синиці, сойки жваво клюють мерзлі зимові ласощі. справжній пташиний базар.
гомін і гамір. весело! намагаємося не шуміти.
ліс приваблює своєю таємничістю. гілочка, кущик. все приховано білою оксамитовою шаллю. заворожує. великі замети білою бахромою загортають коріння. все мирно та спокійно. приємно на душі.
навкруги всюди дерева до небес. матінка-зима й про них. все в білому переливчастому, наче дорогоцінне каміння, вбранні. яскраве сонце грає на морозному зимовому небі. скрізь в’ються снігові пластівці та безшумною пеленою м’яко лягають навколо. ось казка!
спускаємося в яр. лижі м’яко ковзають по пухнастому снігу. після спуску — підйом. прекрасна фізична зарядка.
зненацька щось заскрипіло, затріщало вдалині. дивимося уважніше. це лисиця! пробігла між дерев, майнула своїм яскраво-вогненним хвостиком і, не бажаючи зустрічі з людьми, розчинилася в білій фарбі зимового лісу.
раптом потемніло. захурделило. мете. час повертатися додому. поспішаємо, щоб встигнути до сутінків. зимовий день короткий. вночі у лісі залишатися небезпечно: можна замерзнути. холоднішає. прискорюємо кроки та квапливо залишаємо казковий зимовий ліс.
прогулянка була чудовою!
ИДИ В ЖОПУ
Объяснение: