Гідність... Чи потрібна вона сучасній людині? Без гідності, на мій погляд, людини просто немає. У тому значенні, яке ми надаємо слову "людина", ховається додатковий сенс - наша людська гідність. "Гідність-це зовнішній прояв непохитної самоповаги". Так написано в Книзі самурая, а вже японці, повірте, про гідність знають всі.
Якщо повернутися з давньої Японії до більш сучасної Європи, то і тут всього якихось 150 років тому мислителі вчили, що «Гідність є саме те, що більш за все підносить людину, що надає її діяльності, всім її прагненням вищого благородства" (Карл Маркс). За втрату честі і гідності батько міг убити власного сина, як вчинив Маттео Фальконе у Проспера Меріме або Тарас Бульба Миколи Гоголя.
Американський президент Джон Кеннеді відвідав базу НАСА, розташовану на мисі Канаверал. Він зустрівся з багатьма відомими вченими і дослідниками. Він поспілкувався з багатьма іншими, хто докладає свої сили до того, щоб проект був втілений в життя. Йдучи по коридору до свого лімузина, він натрапив на сивого негра, що схилився над гіркою сміття, в одній руці якого був пакет для сміття, а в іншій — совок. Це могло здатися зайвим, але президент ввічливо запитав його:
— А що ви робите тут?
Розігнувши спину, прибиральник уважно подивився на президента і з почуттям власної гідності, що протягала в його голосі, відповів:
— Те ж, що і будь-яка людина. Я працюю, щоб зробити можливим політ людини на Місяць. Ось чим я тут займаюся.
- Привіт, Ганнусю. Куди йдеш так рано?- Привіт, Оксанко. В мене сьогодні змагання. - А чим ти займаєшся? - Я займаюсь бальними танцями. - Нічого собі, я навіть не знала. Як давно ти танцюєш? - З першого класу. Танці – це моє життя. А чим захоплюєшся ти? - Я дуже люблю малювати. - Так, я помічала, що ти на уроках постійно малюєш. А у якому стилі тобі найбільше подобається творити? - Я люблю малювати пейзажі. - Це має бути дуже гарно. А чим ти малюєш? - Раніше – олівцями, а зараз перейшла на олійні фарби. - А можна я якось прийду подивлюсь твої картини? - Звичайно. А я тоді обов’язково прийду підтримати тебе на змаганнях! - Домовились. - Нехай щастить тобі сьогодні. Бажаю зайняти перше місце! - Дякую, а тобі творчого натхнення! - Бувай
- Привіт, Ганнусю. Куди йдеш так рано?- Привіт, Оксанко. В мене сьогодні змагання. - А чим ти займаєшся? - Я займаюсь бальними танцями. - Нічого собі, я навіть не знала. Як давно ти танцюєш? - З першого класу. Танці – це моє життя. А чим захоплюєшся ти? - Я дуже люблю малювати. - Так, я помічала, що ти на уроках постійно малюєш. А у якому стилі тобі найбільше подобається творити? - Я люблю малювати пейзажі. - Це має бути дуже гарно. А чим ти малюєш? - Раніше – олівцями, а зараз перейшла на олійні фарби. - А можна я якось прийду подивлюсь твої картини? - Звичайно. А я тоді обов’язково прийду підтримати тебе на змаганнях! - Домовились. - Нехай щастить тобі сьогодні. Бажаю зайняти перше місце! - Дякую, а тобі творчого натхнення! - Бувай
Гідність... Чи потрібна вона сучасній людині? Без гідності, на мій погляд, людини просто немає. У тому значенні, яке ми надаємо слову "людина", ховається додатковий сенс - наша людська гідність. "Гідність-це зовнішній прояв непохитної самоповаги". Так написано в Книзі самурая, а вже японці, повірте, про гідність знають всі.
Якщо повернутися з давньої Японії до більш сучасної Європи, то і тут всього якихось 150 років тому мислителі вчили, що «Гідність є саме те, що більш за все підносить людину, що надає її діяльності, всім її прагненням вищого благородства" (Карл Маркс). За втрату честі і гідності батько міг убити власного сина, як вчинив Маттео Фальконе у Проспера Меріме або Тарас Бульба Миколи Гоголя.
Американський президент Джон Кеннеді відвідав базу НАСА, розташовану на мисі Канаверал. Він зустрівся з багатьма відомими вченими і дослідниками. Він поспілкувався з багатьма іншими, хто докладає свої сили до того, щоб проект був втілений в життя. Йдучи по коридору до свого лімузина, він натрапив на сивого негра, що схилився над гіркою сміття, в одній руці якого був пакет для сміття, а в іншій — совок. Це могло здатися зайвим, але президент ввічливо запитав його:
— А що ви робите тут?
Розігнувши спину, прибиральник уважно подивився на президента і з почуттям власної гідності, що протягала в його голосі, відповів:
— Те ж, що і будь-яка людина. Я працюю, щоб зробити можливим політ людини на Місяць. Ось чим я тут займаюся.