У старих літописах засвідчено: ще за часів Київської Русі існували народні співці, які виконували твори на історичні теми. А кобзарі часів козаччини — прямі їх спадкоємці.
Охоронцями бойової слави України кобзарів Микола Васильович Гоголь. Кобзарі часів Запорізької Січі часто були не лише охоронцями, але й творцями цієї слави. Сьогодні відомо не так уже й багато про народних співців — запорожців. Багатьох із них віддавали у навчання до старих кобзарів ще хлопцями. Засвоївши науку, вони перебували на Січі як звичайні козаки. Брали участь у морських та сухопутних походах, займалися промислами. У вільний час співали для своїх побратимів пісень. Розповідали про тяжкий та одночасно героїчний шлях народу. Дехто приходив до кобзи, підірвавши здоров'я, а найчастіше — втративши зір під час військових походів.
Де б не з'являвся кобзар, його з радістю вітав кожен, бо вони були в пошані, як і народні лицарі — герої. Слава про них навічно закарбована в пам'яті нащадків.
Україна – відносно молода держава, проте має довгу та драматичну історію. До здобуття незалежності в тисяча дев’ятсот дев’яносто першому році Україна почергово входила до складу кількох великих держав. Наша культура нараховує близько півтора тисячоліття, у ній органічно поєднані автентичність та вплив християнської, європейської та інших видатних культур світу. Українці зробили свій внесок у розвиток світової науки, філософії та мистецтва.Сьогодні Україна перебуває в стадії політичного, економічного та соціального розвитку. На цьому нелегкому шляху ми стикаємося з необхідністю вирішити багато важливих проблем – забезпечити людей робочими місцями, молодь – можливістю здобути освіту, потурбуватися про доступність медицини для всіх, особливо для стареньких людей та інші. Цими питаннями займається уряд країни, проте всі ми можемо зробити свій посильний внесок – бути ерудованими та обізнаними, отримати потрібну державі професію, брати участь у благодійних заходах, допомагати один одному.Сучасна Україна – це країна з великими можливостями. У нас є все для того, щоб досягти благополуччя для всіх – географічне положення, корисні копалини, родюча земля, розумні люди. Не вистачає лише високого рівня правового регулювання всіх сфер життя. Дуже б хотілося, щоб уряд та заможні люди не були байдужими до проблем країни, підтримували розвиток нових технологій, які б сприяли очищенню довколишнього середовища.Зараз про Україну знають в усьому світі завдяки нашим землякам – спортсменам, діячам науки та мистецтва. Недарма у 2012 році в нашій країні було проведено чемпіонат Європи з футболу Євро-2012. Це дало можливість туристам з усієї Європи відвідати нашу країну та поближче познайомитися з нашими традиціями. Таким чином сучасна Україна зміцнює зв’язки з іншими державами.З одного боку, досить складно жити в країні, що перебуває в стані свого розвитку, адже люди не впевнені в своєму майбутньому, не відчувають стабільності. А є іншого, розвиток – це шлях уперед, вгору, і кожен із нас є творцем свого майбутнього та майбутнього цілої країни.
Охоронцями бойової слави України кобзарів Микола Васильович Гоголь. Кобзарі часів Запорізької Січі часто були не лише охоронцями, але й творцями цієї слави. Сьогодні відомо не так уже й багато про народних співців — запорожців. Багатьох із них віддавали у навчання до старих кобзарів ще хлопцями. Засвоївши науку, вони перебували на Січі як звичайні козаки. Брали участь у морських та сухопутних походах, займалися промислами. У вільний час співали для своїх побратимів пісень. Розповідали про тяжкий та одночасно героїчний шлях народу. Дехто приходив до кобзи, підірвавши здоров'я, а найчастіше — втративши зір під час військових походів.
Де б не з'являвся кобзар, його з радістю вітав кожен, бо вони були в пошані, як і народні лицарі — герої. Слава про них навічно закарбована в пам'яті нащадків.