З усіх пір року я найбільше люблю весну. Прекрасна й зима з її морозами, сніговими шапками на деревах, і яскраве веселе літо, і мрійлива задумлива осінь… Але мені немає кращої пори, ніж коли у повітрі віє першим теплим подихом, парує відпочила за зиму земля, наливаються бруньки. Я почуваюся так, неначе пробуджуюся разом із природою. Сонечко світить теж по-іншому, ніби веселіше, пригріває, наче теж скучило за нами після довгої зими. Небо синє-синє, високе та прозоре… Дзюрчать джерела, біжать струмки. А коли поїхати за місто, можна побачити, як тане сніг у полях та в лісах, як прокльовується перша травичка, зацвітають перші квіти… Починають співати птахи, виводять одну мелодію за іншою, немов намагаються переспівати одне одного. Я живу біля паркової зони, тож щоранку слухаю їхні співи.
На вулицях стає більше веселих облич, люди посміхаються — радіють весні. Йдуть, тримаючись за руки, закохані, бігає та бавиться усміхнена малеча, яку вивели на прогулянку батьки. Ми з татом і мамою на вихідні виїжджаємо до лісу або на берег річки, влаштовуємо пікніки, смажимо шашлики. Ми з подругами часто ходимо гуляти, збирати проліски та фіалки.
Навесні так добре стає на душі, так радісно! Цілий день у тебе гарний настрій, усе що робиш, вдається, усі задуми здійснюються. Звичайно, тут, як і завжди, найважливіше значення має праця й старання, але я вважаю, що велику роль відіграє також і настрій, коли ти, хай навіть підсвідомо, налаштований на добро. Тобі добре, ти радієш світові, а отже, і світ добрий до тебе.
Объяснение:
Мислення органічно пов'язане з мовою і мовою. Їх виникнення і розвиток знаменують собою появу нової особливої форми відображення дійсності та управління нею. Важливо відрізняти мову від мови. Мова - це система умовних символів, за до яких передаються поєднання звуків, що мають для людей певні значення й зміст. Мова - це сукупність вимовних або сприйманих звуків, що мають той же зміст і те ж значення, що й відповідна їм система письмових знаків. Мова єдина для всіх людей, що користуються їм, мова - індивідуальна. У мові виражається психологія окремо взятої людини або спільності людей, для яких дані характерні особливості мови; мова відображає в собі психологію народу, для якого він є рідним, причому не тільки нині живих людей, а й попередніх поколінь.Мова без засвоєння мови неможлива, в той час як мова може існувати і розвиватися відносно незалежно від людини, за законами, не пов'язаним ні з його психологією, ні з його поведінкою.
Сполучною ланкою між мовою і мовленням виступає значення слова, оскільки воно виражається в одиницях мови, так і в одиницях мови.