1. А
2. Б
3. В
4. Б
5. В
6. А
1². Каже вчителька до Віри: "Пригадай п’ять хижих звірів". Віра миттю відказала: "Два ведмеді й три шакала".
Схема: С.а.:"П.м.". С.а.:"П.м."
2². Я запитала у товариша: " Ти підеш у бібліотеку? ".
Наталю, ти бачила виставу " Назар Стодоля? " - запитала подруга.
С.а.:"П.м?". "П.м?" - С.а.
3² 1. " Сьогодні йдемо на базар " - доповів тато.
2. Марія зраділа : " Як добре, що ти тут ".
3. "Ти повинен прочитати цю книжку, – сказала я, протятуючі йому книгу, – Вона тобі точно сподобається"
4² "Чи знаєте ви? - Фізик учнів пита - Як створює світло звичайна вода? ". "Та знаємо! - Петрик кивнув головою - Забруднені вікна помити водою".
5² «Годуй мене до Купала Йвана, то зроблю з тебе пана», - сказала Бджола.
«Я люблю наш тихий сад і осінній листопад» - писав Микола Сингаївський.
Мода в мові, мовна мода — наявність у суспільстві, переважно серед окремих категорій мовців, у межах якогось часового проміжку певних смаків в уживанні тих чи іншних мовних одиниць, творенні мовних моделей, у користуванні певним функціональним різновидом мови тощо. Ці смаки зорієнтовані на наслідування відповідних зразків, що розцінюються як престижні, авторитетні, нові і т. ін. Це один з виявів мовної естетики.
Критерієм моди в мові є не просто оцінки на зразок «гарно/негарно» (як, наприклад, у явищі милозвучності мови), «подобається/не подобається», а «гарно» — тому, що це престижно, сучасно, культурно або оригінально. Іншими ж категоріями мовців, навпаки, такі мовні явища можуть сприйматися як манірні, претензійні й навіть вульгарні. З часом той чи інший вияв мовної моди або стає загальноприйнятим і стилістично нейтральним, або відмирає. Джерелом тенденцій моди в мові є особливості мови певних категорій або навіть окремих мовців, які:
вважаються соціально авторитетними, престижними (опозиція «престижність/непрестижність» при цьому є похідною від опозицій соціально-територіальної, соціально-професійної, часового плану — «центр/периферія», «місто/село», «соціально-культурна еліта/народ», «нове/старе» і под.);
цілеспрямовано подаються (з певною політичною, культурною та іншою метою) як такі, на які варто рівнятися; таким у своїй культурно-естетичній орієнтації є, зокрема, шлях становлення літературних мов на власній народній основі (мотивувальні опозиції престижності — непрестижності тут ті самі, що і в попередньому вияві, тільки звичайно з протилежним розташуванням полюсів: «народ/еліта» і под.; крім того, актуалізується опозиція «своє/чуже»);
не тільки не є соціально авторитетними в звичайному розумінні, а, навпаки, можуть займати нижчі позиції в ціннісних орієнтаціях соціуму, але експресивність мови яких може також ставати предметом наслідування (в основі оцінної шкали престижності/непрестижності тут лежать опозиції «нове/старе», «чуже/своє», «не так/так, як усі»), наприклад, наслідування молодіжного та ін. жаргонів (навіть у назвах телепрограм: «Круті новини», «П'ятий кут»)