Живемо ми в селі , великому , гомілковому , у мальовничій мистевості. Біля села тече річка Мжа , з одного її боку - пасовища , з іншого - ліси . Село , розтягнуте вздовж річки , одним своїм краєм майже заходе в ліс . З раннього дитинства ми с братами ходимо до лісу , він наш вірний друг і годувальник .Влітку ягоди достигають - малина, ожина , терен , восени по гриби збираемося .Яких тільки грибів немає : рудуваті маслюки й лисички , поважні боровики . Всі вони дуже смачні , тільки треба їх правильно готувати , як наша мама.
Тема №3 Чому потрібно знати історіюЯк відомо, історія не любить слова "якби". Історики говорять так: "Це було, воно стало причиною того, що...". Але порушимо це правило й спробуємо уявити, що могло б статися з нашим народом, якби не було Запорозької Січі. Очевидно, тоді б зовсім не стало України, не стало б українського народу, як не стало на землі багатьох племен і народів, їх розтерзали вороги, розтоптала жорстока дійсність. Наш народ існує, тому що його оборонили й відстояли мужні лицарі Запорожжя. Наперекір усім обставинам вони вибороли нам право жити на своїй землі і бути українцями. І як буває прикро, що ми чуємо про воєнне мистецтво римських легіонерів і не маємо уявлення про ратну майстерність запорожців. Знаємо про подвиги Ганнібала і не знаємо про подвиги Самійла Кішки, Петра Сагайдачного чи Івана Сірка. Захоплюємося подвигом спартанців біля Фермопілів і не знаємо про подвиг козаків під Берестечком... Історією треба не просто цікавитись, її треба досконало знати. Бо історія — не просто минуле народу, це його жива душа. Ось чому той, хто не знає історії, ніколи не зрозуміє свого народу.
ответ: якого - який; мою - моя; свої, на мою думку, так і буде свої; свого - свій.
Объяснение: