Мене звати Наталка. Мені десять років, я навчаюсь у четвертому класі. Родина у мене невеличка - я, мама і татусь. Мою маму звуть (вставь ім'я мами), вона працює вчителем у школі. Більш за все матуся полюбляє вирощувати квіти - вона їх пересаджує, поливає, вносить добрива. За це квіти їй віддячують й пишно цвітуть. Мій тато, (вставь ім'я батька), працює водієм тролейбуса. У вільний час він любить ходити на полювання з рудим спаніелем Чапіком. Ми з татом завжди до мо матусі по господарству, а потім всі разом їдимо до лісу і там відпочиваємо. У нас дуже дружна сім'я.
Оцінивши сили ворога, кошовий повів козаків у бій.
Добре поміркувавши, кошовий отаман закликав татарських послів і дав свою відповідь.
Ми підійшли до кордону і побачили групу озброєних військових.
Верховна Рада України вирішила збільшити військовий бюджет країни на наступний рік.
Тільки-но весілля розпочалось, як молода кудись зникла.
Хтось торкнувся мого плеча: це була молода дівчина у красивій одежі.
Ледве помітні хвилі дзвеніли, розбиваючись об важке сіре каміння набережної.
До набережних контор підходили все нові й нові люди.